тьмяний

Значення в інших словниках

1. тьмяний — тьмя́ний прикметник Орфографічний словник української мови
2. тьмяний — (- світло) туманний, неяскравий, померклий; (день) похмурий, хмарний; (- барву) бляклий; (- скло) непрозорий, мутний, матовий; (обрис) невиразний, розпливчастий, плиткий, каламутний; (- очі) затьмарений, затуманений; (- хмари) темний, темнуватий; тьмавий. Словник синонімів Караванського
3. тьмяний — [т'м’анией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. тьмяний — ТЬМЯ́НИЙ, а, е. 1. Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.). При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу (М. Коцюбинський); Всі статуї в тьмяному світлі білої ночі здаються зовсім іншими, ніж удень (О. Словник української мови у 20 томах
5. тьмяний — -а, -е. 1》 Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.). || Який дає мало світла, погано освітлює. || Сірий, похмурий, не сонячний, хмарний. || Слабо, погано освітлений, до якого погано проникає світло; темний. 2》 Без блиску, матовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тьмяний — МА́ТОВИЙ (позбавлений блиску, глянцю), ТЬМЯ́НИЙ, ТЬМА́ВИЙ, ПОМЕ́РКЛИЙ, ПОМЕ́РХЛИЙ (який утратив блиск). Лак від дихання ставав на короткий час матовим (О. Ільченко); Відчував себе втомленим і розбитим. Тому його гарна зовнішність.. Словник синонімів української мови
7. тьмяний — Тьмя́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. тьмяний — ТЬМЯ́НИЙ, а, е. 1. Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.). При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу (Коцюб., І, 1955, 311); Всі статуї в тьмяному світлі білої ночі здаються зовсім іншими, ніж удень (Iв., Тарас. Словник української мови в 11 томах