тю
ТЮ, ТЮ-ТЮ́, виг., розм.
1. Уживається при вираженні здивування, невдоволення, розчарування, насмішки і т. ін.
Тільки що молодиці любенько посідали і кожна з своїм крамом розташувалась, аж... тю! Москаля нечистий і вродив (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Тю, як це він не примітив такої гарної дівчини? (М. Коцюбинський);
[Мар'яна:] Тю-тю!.. Та ще й козачки! Такий гурт, та так пополохались! (С. Васильченко).
2. Крик при переслідуванні звіра на полюванні, який означає “Держи його!”.
(1) Тю (тю-тю́) на те́бе (вас і т. ін.)! – вигук, що має на меті зупинити або заспокоїти кого-небудь, хто сказав дурницю або розкричався, розгаласувався.
– Ходім лишень до річки, чи не піймався часом заєць у ятір або в вершу! – Тю на тебе, чоловіче! Чи ти не здурів? – каже Хвеська. – Де ж таки видано, щоб зайці у верші ловились? (з казки);
[Палажка:] О-о, ще й третій племінничок знайшовся? Тю-тю на вас! (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- тю — тю вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тю — виг. Здивування, розчарування. Тю! Говориш, як професійний економіст! (Інтернет). Тю, ну й ім'ячко для корінного угандіїщя! (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
- тю — тю-тю, тю-тю-тю, виг., розм. 1》 Уживається для вираження здивування, невдоволення, розчарування, насмішки і т. ін. Тю (тю-тю) на тебе (на вас і т. ін.)!... Великий тлумачний словник сучасної мови
- тю — ТЮ, ТЮ-ТЮ́, виг., розм. 1. Уживається при вираженні здивування, невдоволення, розчарування, насмішки і т. ін. Тільки що молодиці любенько посідали і кожна з своїм крамом розташувалась, аж… тю! Москаля нечистий і вродив (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- тю — Тю меж., выраж. крикъ на волка, собаку, также на человѣка, сдѣлавшаго что-либо глупое. Два вовки так як дві тичини стоять; ми на їх: тю-тю-тю! О. 1861. V. 67. Тю на твого батька! Ном. № 6365. Словник української мови Грінченка