тягтися

ТЯГТИ́СЯ, ТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся; мин. ч. тя́гся, ла́ся, ло́ся; тягну́вся, ну́лася, лося; недок.

1. також чим. Випростуючись, витягаючись або пориваючись, рухатися в напрямку до кого-, чого-небудь, намагатися наблизитись.

Рука тяглася до чарки (Панас Мирний);

Малюк .. раптом тягнеться до поморщеної дідової шиї (Ю. Яновський);

– Мамо! – Рученята простягла [Марійка], тягнулась. А мати ніжно горнула до себе, і в очах її блищали сльози (А. Головко);

Кінь тягнувся до свіжої зелені, до води (З. Тулуб);

На гілляці стояв на задніх лапах ведмідь, а передніми тягнувся до навислої над ним галузки, де висіли жолуді (В. Гжицький);

Сидячи край столу, він тягся й собі ложкою до одної миски (І. Цюпа);

// рідко, розм. Стояти виструнчившись, навитяжку.

– Ти сядь, не тягнися, матросе Журба, – поклав йому руку на плече командир (В. Кучер).

2. Мати здатність розтягатися, збільшуватися в довжину, в ширину.

Коли спробувати розірвати лист евкомії, він тягнеться, як резина (з газ.);

// перев. у сполуч. зі сл. вгору. Ставати вищим у процесі росту, рости.

Коли б був я дубом пишним, Простягав би я галуззя До проміння золотого І тягнувся б вгору, вгору (О. Олесь);

І тягнуться пшениці пружні стебла До сонця вгору (П. Дорошко);

Сонька тяглася вгору, давно переросла його [брата] (Л. Первомайський);

Борис підростає, тягнеться вгору (А. Хижняк).

3. Прилипаючи, в'язнучи від дотику, переміщатися слідом за чимось.

Вулиця Маршалкова перетворилася на суцільне багно, що липким глиняним місивом тяглося за постолами (С. Чорнобривець).

4. Рухатися, поширюватися легкими, тонкими струменями.

Порох од конопель, од мичок тягся в комин, неначе дим (І. Нечуй-Левицький);

Крізь дощаний дах тяглися синюваті стрічки диму, що закучерявлювалися й розпливалися в прозорому повітрі (С. Чорнобривець).

5. Будучи прикріпленим, прив'язаним і т. ін. до кого-, чого-небудь, переміщатися за ним.

Як приємно .. бачити, Як, з поля повертаючись, Воли ступають, а за ними тягнуться – Зубцями вгору – борони (М. Зеров);

Тягнеться нитка за голкою;

// Залишатися після чийогось руху (про слід).

Дівча біжить в тяжкім одчаї, Коса їй плечі устеляє, А сльози падають у брід, І кров'ю тягнеться твій слід (М. Стельмах).

6. Іти, їхати услід за ким-, чим-небудь.

На білому, пишному румаку, у многоцінній [дорогій] збруї, виїхав граф Потоцький..; за ним тягся поїзд потужного лицарства (М. Старицький);

Коли з другої вулиці вертались школярі на майдан, за ними тягнувся вже довгий хвіст. Діти, молодь, дядьки (С. Васильченко);

Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба (Ірина Вільде);

// Повільно рухатися низкою, один за одним.

Через село тягнеться військовий обоз (А. Головко);

В небі тягнулись на північ журавлі і лебеді, зрідка гублячи на землю своє притерте в дорозі пір'я (М. Стельмах);

// Взагалі повільно рухатися (іти, їхати).

Стали на прощу люди сходитись. Звідки вже не тягнуться у той Київ щовесни! (Марко Вовчок);

Була вже північ. По темних дорогах тяглися з заходу визволені з неволі радянські люди (О. Довженко);

Потяг ледве тягся (Олесь Досвітній).

7. Продовжуватися, тривати (перев. довго).

Весілля тяглося тиждень (І. Нечуй-Левицький);

Довго тягнеться казка, а там і друга (Б. Грінченко);

Мокра осінь у 1919 році тяглася до грудня, а потім зайшла холодна зима (П. Панч);

Йому неодмінно треба поговорити з нею. Так далі тягнутися не може. Сьогодні другий день не вийшла Надійка на роботу (Д. Бедзик);

// Минати, проходити (одноманітно, поволі – про час, життя).

Час тягнеться помалу. Сонце наче спинилось на горизонті і глузує з нас (П. Колесник);

Не любив Полікарп Чугай довгих зимових вечорів .. Вони тягнулись для нього вічність (М. Зарудний);

І серед цих чабанських небосхилів, то ясно-червоних уранці, то ще яскравіших – багряних чи жовтогарячих – при заході, відтепер тягнеться твоє безбуремне життя (О. Гончар).

8. Займати великий простір у довжину; пролягати.

Село тяглось без кінця (Ганна Барвінок);

За селом, в тіні зубчастих горбів, тяглися чорною стрічкою виноградники (М. Коцюбинський);

Уздовж річки Ор тягся густий очерет (З. Тулуб);

Понад горою тягнулася одна вулиця, безлюдна, тиха (Ю. Збанацький);

// Бути розташованим, пролягати довгою низкою на якійсь відстані один від одного.

Під самими горами тяглися одна за другою рибальські хати в зелених садках та вербах (І. Нечуй-Левицький);

По схилах, перетинаючи шосе, тяглися кількома ярусами траншеї, дзоти (О. Гончар);

// Бути розміщеним у якому-небудь напрямку (про предмети, що їх можна протягнути на певну відстань – мотузку, дріт і т. ін.).

Від стола до дверей тяглася вірьовка, і Микита зрозумів, що то за допомогою неї Карпо відчиняв двері (Григорій Тютюнник);

Численні телефонні дроти, – тягнучись одні десь зі степу, інші знизу, із Сивашів, – сходяться жмутком біля освітленого віконця, зникають у ньому (О. Гончар);

// Простягатися, простелятися (про тіні).

Місяць уже сідав, ховаючись за хатами й деревами. По землі тягнулися довгі густі тіні (В. Козаченко).

9. перен. Прагнути до чого-небудь, намагатися здобути щось.

Душа банувала за чимсь кращим, .. тяглася в інші, кращі світи (М. Коцюбинський);

Сумирна і чиста душа Чайчихи усе життя тягнулась до того щастя, яке жевріло тільки в переказах і надіях (М. Стельмах);

// Відчувати потяг до кого-, чого-небудь.

Вона тяглась до нього, як квітка до сонця (М. Коцюбинський);

Я змалечку тягнувся до книг (Ірина Вільде);

Багата наша земля на таланти, тягнуться наші люди до музичної творчості, до пісні (П. Тичина);

// Прагнути зрівнятися в чомусь з ким-небудь, не відстати в чомусь від когось.

За багатими не тягтись (Номис);

Параска .. тягнеться стати нарівні з сином багатого одкупщика (Панас Мирний).

10. Докладати багато зусиль, тяжко працювати, з труднощами знаходити кошти для чого-небудь (для свого існування, придбання чого-небудь і т. ін.).

Грицько не вгавав... – Усе на громаду та на громаду. Що ж громада таке, як не ми? Кому приходиться тягтися, як не нам? (Панас Мирний).

11. Звучати протяжно і довго.

Надворі вив пес. Уперто, жалібно тяглася нота скарги в темряві (М. Коцюбинський);

З долин, мов нота довга і тривала, Хви-лясто тягся клич плугатаря (М. Бажан);

За стіною тягнеться жалібна мелодія, дбайливо виконувана майстрами музичної техніки (Олесь Досвітній).

12. розм. Бути наявним.

– Навіщо тобі хліб купувати, коли, спасибі богу, й свій ще потроху тягнеться... (Панас Мирний).

13. Пас. до тягти́, тягну́ти 1–3, 7.

◇ Бі́гати (ходи́ти, тягну́тися) / бі́гти хвосто́м (хво́стиком) див. бі́гати;

(1) Тягти́ся (тягну́тися) / стягти́ся з оста́ннього [гро́шика та з ко́шика] – тяжко працюючи, з великими труднощами придбавати кошти на що-небудь.

Тягнемось з останнього, тягнемось, щоб хоч якусь шкапину придбати (М. Стельмах);

– Син вчився у школі, а батьки привозили йому їжу. Тягнулися з останнього, але возили (С. Масляк);

З останнього стягнуся, а виллю [статую] з бронзи! (Леся Українка);

– Хіба не ми з Олександром з останнього грошика та з кошика тягнулись, щоб ти учителем став..? (М. Стельмах).