тягти

ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. тяг, ла́, ло́ і тягну́в, ну́ла, ло; недок.

1. кого, що. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою.

Отаман причалив човна до берега, скочив на берег, намочивши ноги, вхопив за кодолу і гукнув голосно: – Тягніть разом! (І. Нечуй-Левицький);

Палійчук витяг із бесагів калач і простягає його Маріці, але сам не пускає з рук, тримаючи на пальці. Маріка собі зачепила палець, і тягнуть калач, аж поки розломили (Г. Хоткевич);

// Нести на собі чи в руках що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі.

– Я для чогось побився об заклад з парубками, що притягну з лісу деревину .. – І це ти, чоловіче, з самого лісу тягнеш отаке нещастя? – жахається Яків (М. Стельмах);

Ватаг валки .. човгав далі, тягнучи по землі предовгий батіг (О. Ільченко);

// Тримаючи за щось, примушувати кого-небудь іти з собою чи за собою.

Колісник ішов уперед і тяг за руку Рубця (Панас Мирний);

Всю ніч рота Сагайди пробивалася за піхотою через міжгір'я, тягнучи за собою коней, нав'ючених мінами (О. Гончар);

// Захоплювати своїм рухом (про течію, воду і т. ін.).

Лід ломився підо мною... Я почував, як сильно тягне мене течія під лід (Олесь Досвітній);

// Узявшись за що-небудь, смикати.

Тягнула [дочка] маму за намисто і прикладала дрібненькі пучечки мамі до уст (Марко Вовчок);

– Васькові сьогодні вже одинадцять. А мені – десять буде. Платон тягне брата одинадцять разів за вуха і цілує в щоку (М. Зарудний);

// розм. Приносити з собою, на собі; вносити.

– Нам не треба пампушок, медяників... маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (О. Довженко);

– Ну, хлопці, – звернувся Палилюлька до своїх охоронців. – Тягніть сюди і печене, і варене (М. Стельмах);

Поки був [Микола] у молодших класах, то кожного разу [першого вересня] тягнув такого букета, що аж дивно було, як він його підіймав – не букет, а цілісінький сніп (Ю. Збанацький);

// за ким, перен., розм. Підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах.

Батько все тягне за Романком – своїм пестунчиком (М. Коцюбинський).

2. кого, що. Рухати, переміщати що-небудь своєю тяговою силою (про робочу худобу, машини).

Шкапина.., ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла нудний візок по курній дорозі (М. Коцюбинський);

Гнідий кінь з темною гривою тяг довгу ребристу гарбу (П. Дорошко);

Весь поїзд складався з одного вантажного вагона, якого тягнув маневровий паровоз (П. Панч);

// без прям. дод. Рухаючи, переміщаючи що-небудь, працювати, діяти певним чином.

Гнідко проти гори не заскаче, тягне тихою ходою (Панас Мирний);

Молоді волики тягли щиро, не лінуючись (М. Коцюбинський);

Як не дивно, але армійські коні тягнули краще, ніж фермерські круторогі (О. Гончар).

3. кого, що. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню.

Осколок, гострий і маленький, як овід, впився у тіло. Денис Блаженко бере його пальцями. – Тягни! – командує Хома (О. Гончар);

Я відчув, що канат рухається і мене тягнуть нагору (Ю. Яновський);

Тягнути воду з криниці;

// Ловити (рибу).

Те і діло сак виймаю, Щуку й окуня тягну (Я. Щоголів);

Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Олесь Досвітній).

4. кого, розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти куди-небудь, з собою чи за собою.

Тягніть Петра на вечерю, Любії дівчата, Ставте на стіл ви тетерю Та ріжте курчата! (П. Гулак-Артемовський);

Раїса рада була, коли Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле (М. Коцюбинський);

[Аркадій:] На засідання вас тягнути треба, а от за пайками бігаєте (О. Корнійчук);

// Примушувати когось іти, приходити куди-небудь у зв'язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.

5. кого. Викликати бажання бути де-небудь, піти куди-небудь.

– І мені не раз тут тісно, Серед гір отих сніжних, Тягне туга непоборна До степів тих запашних (І. Франко);

// безос.

Мене дуже тягне на Різдво поїхати на Русь (В. Стефаник);

В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди, де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені (Олесь Досвітній);

Крайнюка невтримно тягло на фронт (В. Кучер);

// Викликати потяг (див. по́тяг¹ 1, 2) до кого-, чого-небудь.

У Вороничах був тоді молодий учитель, гарний мужчина. Та не краса його тягнула її до нього, але його вдача (Л. Мартович);

[Іван:] Коли вже вас так тягне поезія, то краще читайте чужу, а писати я б вам не радив (В. Самійленко);

// безос. Відчувати потяг (див. по́тяг¹ 1, 2) до кого-, чого-небудь.

Я відчувала, що мене тягло до нього (Ю. Яновський);

[Олексій:] Я п'ю звичайності ради, самохіть же мене до питва ніколи не тягне (М. Кропивницький);

// безос., на що, до чого. Відчувати бажання робити що-небудь, займатися чим-небудь.

Мабуть, уже до старості дійшлося: На мемуари тягне день при дні (М. Рильський);

– Я пригадав, що мене з дитинства тягло до малювання (Ю. Збанацький).

6. що. Витягувати, простягати що-небудь до когось, чогось, в якомусь напрямку.

Мар'янка зацікавлено дивилася на дивний стовбур білоцвіття і тягла до яблуньки свої маленькі, пухленькі ручки (І. Цюпа);

Знову [Левко] тягне руки до Христини. Але та відходить від нього і зітхає (М. Стельмах);

* Образно. До мене вишня мерзлу гілку тягнула скорбно. День синів (В. Сосюра).

7. що. Прокладати, проводити (дріт, кабель і т. ін.).

– Батько нездужають. Тягнули .. електропроводи на господарство, то впали із стовпа (Є. Гуцало);

Сюди [на командний пункт] вже несли на плечах боєприпаси, зв'язківці тягнули кабель (О. Гончар).

8. без прям. дод., розм. Іти (звичайно повільно).

Один тільки сторож лишається в церкві – куняє-куняє, а там і собі тягне додому (з переказу);

– З-за Бугая й далі... кудою схочу, тудою й потягну .. – Тягніть, тягніть на здоров'я! – глузує Демчиха. – Аби Галка не потягнула когось на розправу... (Марко Вовчок);

Тягли [хлопці] улицею, мов справжні парубки, співаючи і курячи люльки (П. Куліш).

9. безос., без прям. дод. Мати тягу (у 2 знач.).

– Ваша високість, у комині кладуть весь час гнізда граки, тому погано тягне (Н. Рибак).

10. без прям. дод. Дути, віяти (про вітер).

Сонце гріє, як і гріло; З плавнів тягне вітер вільний (Я. Щоголів);

Холодний вітер тяг з півночі .. і плутався у дворі, в густих вітах акацій (Г. Коцюба);

// безос., чим. Повівати, надходити струменями; обдавати теплом, холодом і т. ін.

Зскакую з ліжка, заглядаю в столову – звідти тягне свіжим, морозним повітрям (М. Коцюбинський);

Із степу тягло прохолодою (П. Панч);

Від заболоченого лужка приємно тягнуло вологою (І. Муратов);

// безос., чим. Доноситися (про запах).

Чмихаю носом, рознюхую – тягне не то кізяком, не то м'ятою... (С. Васильченко);

З городів тягло коноплями і розпареним гноєм (Григорій Тютюнник).

11. що. З насолодою, зі смаком пити або вдихати що-небудь.

А добрі молодці кружали, Поки аж півні заспівали – Що здужали, то все тягли (І. Котляревський);

Хома Лихо припадає до відра, довго тягне холодну чисту воду (К. Гордієнко);

Огли сидів мовчки під піддашком чайхани і .. тягнув димок з череп'яного кальяну (Олесь Досвітній).

12. що, розм. Брати чуже; красти.

Бідний в убогого тягне сорочку із плота (М. Коцюбинський).

13. що і без прям. дод. Говорити повільно, протяжно.

Піп тягне довго і нудно про те, що жінка має боятися свого чоловіка (В. Кучер);

// Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх нотах).

– Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути (В. Речмедін).

14. що і без прям. дод. Довго робити що-небудь, затримувати завершення, вирішення чого-небудь.

Не знаю, чи вже скінчили вони друкування першого тому, чи й досі тягнуть? (Панас Мирний);

[Карпо:] І з ділом тим не тягніть (В. Собко);

// Зволікати із чим-небудь, не зважуватися зробити що-небудь.

– Або ти зараз все розкажеш, або ми підемо додому, – невдоволено буркнув нетерпеливий Данько. – Чого тягнеш? (Ю. Мокрієв);

// у сполуч. зі сл. униз. Погано працюючи, навчаючись, знижувати загальні показники.

– Але як не вболівати? – питала себе Іринка. – Один погано працює – всіх униз тягне (М. Томчаній).

15. що, перен., розм. Віддаючи багато сил, наполегливо працюючи, долаючи труднощі, вести що-небудь (господарство, якусь ділянку роботи).

[Горленко:] Вони [жінки] тут без нас усе господарство тягнули стільки років. Мабуть, потомились. Хоч у мене рука ще не зовсім в порядку, а я вирішив – завтра ж сідаю на трактор (О. Корнійчук);

– Сам один на своєму горбі всю газету тягну (А. Головко).

16. кого, що і без прям. дод. Мати якусь вагу; важити.

– Славний кабанчик, на пудів шість тягне (М. Зарудний);

// Відтягувати своєю вагою.

У кожного за спиною теліпався лантух, аж назад тягнув (Григорій Тютюнник);

Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу (О. Довженко);

// безос. Примушувати опускатися під дією своєї ваги.

Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик на човні (Григорій Тютюнник).

17. безос., що і без прям. дод. Боліти.

Старий Папаяніс нездужав. Ломить кості, тягне в попереку (М. Чабанівський);

Йому тягло крижі, мабуть, він застудив їх, бо в обід полежав трохи на вогкій ниві (І. Микитенко).

(1) Тягти́ (потягну́ти, потягти́) до су́ду (на суд) кого – те саме, що Віддава́ти / відда́ти під суд (до су́ду) (див. віддава́ти).

Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії [картин] якийсь халтурник з обласного центру .. І ніхто його за халтуру до суду не тягне! (О. Гончар);

(2) Тягти́ (тягну́ти) тютю́н (махо́рку, цига́рку, лю́льку, з лю́льки і т. ін.) – курити.

Рядочком їхали [Сагайдачний з Дорошенком] гарненько, З люльок тютюн тягли смачненько (І. Котляревський);

Кайт з силою тягне люльку, так що вона починає шкварчати (П. Колесник).

◇ Вимо́тувати (мота́ти, витяга́ти, тягну́ти) / ви́мотати (ви́тягти) [всю] ду́шу див. вимо́тувати;

Вимо́тувати (мота́ти, тягну́ти, тягти́) / ви́мотати (ви́тягти) [всі] кишки́ див. вимо́тувати;

Витя́гувати (витяга́ти, тягти́, тягну́ти) / ви́тягти (ви́тягнути) за ву́ха див. витяга́ти;

Па́хне (ві́є, тя́гне, віддає́ і т. ін.) пу́сткою див. па́хнути;

Сми́кати (сі́пати, тягти́) за по́ли див. сми́кати;

(3) Тягти́ в оди́н гуж – діяти заодно.

Свідків усіх дібрано таких, що вони в один гуж тягли (Б. Грінченко);

Допоки люди вбогі не стануть тягти в один гуж, не буде в світі правди (Василь Шевчук);

(4) Жи́ли тя́гне кому, з кого – хто-небудь страждає від голоду, болю, виснаження, душевних мук і т. ін.

– Іроде! гаспиде! – закричав Чіпка, – напився, що й язика не повернеш у роті, то йому й байдуже, що тут з тебе жили тягне... (Панас Мирний);

Чого радієш? .. Хліба схотів? А горба не заробиш? Гляди! Кому черево наросте вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський);

(5) Ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги – дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість).

Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко);

Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький);

– Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! – сказав він, здержуючи коняку. – А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний);

Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький);

Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко);

(6) Мов (на́че, нена́че і т. ін.) за по́ли тя́гне кого – кому-небудь дуже хочеться здійснити щось.

Тягне було мене наче за поли надвір, на той шлях, кудою понесли її на кладовище (І. Нечуй-Левицький);

Думки розбирали голову... Як там у городі? Що з Христею?.. – Пріську наче за поли тягло піти довідатися (Панас Мирний);

(7) На моту́зці тягти́ кого – насильно примушувати когось іти куди-небудь.

– Хіба тебе в те кіно на мотузці тягли? (з газ.);

(8) Одну́ ру́ку тягти́ (тягну́ти) – бути заодно.

Тепер так повелося: мужик з паном одну руку тягнуть (Леся Українка);

(9) Тя́гне за живі́т (за печінки́, рідко за печі́нку) кого – хто-небудь дуже хоче їсти, страждає від голоду.

Він [Кайдаш] не їв цілий день. Його тягло за живіт (І. Нечуй-Левицький);

Живіт йому так скавучить, за печінки так тягне його, їв би, здається, й свічки (А. Тесленко);

Деякі [школярі] складалися по копійці купити булку, бо за печінку тягло (Панас Мирний);

(10) Тя́гне (тягло́, тягну́ло) на легки́й хліб, безос., кого – хтось не має бажання працювати, намагається одержувати кошти без великої затрати сил, через різні комбінації і т. ін.

– Скільки його пам'ятаю, він завжди такий. Усе на легкий хліб тягне. Усе на дурника хоче прожить і чарку випить (В. Кучер);

(11) Тя́гне (тягло́, тягну́ло) на сон (до сну), безос., кого – хтось відчуває сонливість, бажання спати.

Не тягнуло на сон і тих, хто мав отримати землю, не спали й ті, які мали позбутись частини своїх правдою і кривдою добутих урочищ і хуторів (М. Стельмах);

(12) Тягну́ти / тягти́ воли́нку, прост. – повільно робити, здійснювати що-небудь, затягуючи вирішення справи, питання і т. ін.

– Я про неї [доньку] думаю. Не про вас, – Людмила поступово почала адекватно оцінювати ситуацію. – Пообіцяю за день, а не зможу. Будете думати, я волинку тягну. Це позначиться на ставленні до Оксани (А. Кокотюха);

– Бачу, в тебе кепські справи. Вгадав? Давай на пару промишляти. .. Удвох, знаєш, легше на старт виходити... .. То як, згоден? – А школа? – вихопилося у мене. – Що – школа... Школа їсти не дасть. Треба якось самому викручуватися. Будемо волинку тягти, зрідка на уроках з'являтися. Аби не виключили. (П. Запаренко);

(13) Тягти́ руч за ким, чию – ставати на чий-небудь бік, бути на чиємусь боці, підтримувати когось.

Батько й собі за нею руч тягне (Ганна Барвінок);

Як дитина, вона тягла материну руч (Панас Мирний);

(14) Тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати, висми́кувати) слова́ [з ро́та] – промовляти повільно, спроквола.

Як до мене говорить [Омелько], то тягне ті слова з рота, неначе з-під землі викопує (І. Нечуй-Левицький);

Як почне розмовлять, то висмикує помаленьку з рота слова, неначе висмикує за гичку буряки з затужавілої грядки (І. Нечуй-Левицький);

Мирон вже не тяг слова. Рухи зробилися різкими, поривчастими, в очах сяли веселі мстливі іскорки (В. Винниченко);

Весь час із нього доводилось витягати слова (із журн.);

(15) Тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (всі)] жи́ли:

а) (з кого) тяжко експлуатувати кого-небудь.

Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька);

Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра);

// вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою.

Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк);

– Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! – глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах);

б) (з кого – чого.) забирати у когось усі кошти.

Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч);

Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк);

(16) Тягти́ (тягну́ти) во́за якого – покірно миритися, погоджуватися з виконанням важкої або невдячної роботи, одноманітних обов'язків.

Зроблять з нього тактовного й культурного інженера і тягтиме він [Каргат] той віз, у який його запряжуть (Ю. Шовкопляс);

Фросина Федорівна тягнула сімейного воза спокійно і звично (Ю. Мушкетик);

(17) Тягти́ (тягну́ти) ду́шу з кого – мучити, виснажувати кого-небудь чимсь неприємним.

Так інший на словах добро творити прагне, А душу з вас, бува, Крізь ребра тягне (М. Годованець);

(18) Тягти́ життя́ яке – жити у важких умовах, нестатках.

– Та чи то ж то одна моя мати така?.. Хіба одні ми?.. Сотні, тисячі, тисячі тисяч отак тягли й тягнуть своє злиденне життя... (Панас Мирний);

Щоб не тягти життя нужденне, Дали батьки нам гарту пай, – Нас кличе збурення натхненне І смерть у помсті за свій край! (М. Вороний);

(19) Тягти́ (тягну́ти) за язи́к кого і без дод. – спонукати, змушувати кого-небудь сказати щось, висловитися з якогось приводу; випитувати, допитувати когось.

О. Катехит почав випитувати одного по однім, почав, як то кажуть, тягти за язик (І. Франко);

Він скинув свиту і став над помийницею мити руки. Оляна зливала йому. Мовчки. Бо не було такої у них звички – тягти за язик. Сам усе скаже, як прийде час (А. Головко);

(20) Тягти́ (тягну́ти і т. ін.) по́ковзом – тягти, волочити по слизькій поверхні.

Били мужики бабу, та потім поковзом тягли (Сл. Б. Грінченка);

(21) Тягти́ (тягну́ти, перетяга́ти і т. ін.) / перетягну́ти (перетягти́) ко́вдру на се́бе – діяти на догоду власним інтересам; думати лише про себе, бути корисливим.

З новою силою розгорілася боротьба білятронних бояр за владу. Ковдру на себе перетягували Милославські – після всіх пертурбацій і аби досягти хоч нетривкої, проте згоди між різними групами бояр, дійшли до полюбовного рішення (В. Чемерис);

Григорій Олександрович.., як кажуть у таких випадках, тягнув ковдру на себе (О. Шугай);

Намагання окремих ректорів університетів перетягнути ковдру на себе є безперспективними: вони не зацікавлені і неспроможні готувати робітничі кадри (з газ.);

(22) Тягти́ (тягну́ти) ля́мку яку – терпляче виконувати важку, невдячну, одноманітну роботу.

Неприємна брудна робота завжди потрапляла до нього, і він покірливо тяг лямку (Ю. Яновський);

Сковувала їх [давніх друзів] незручність людей, один з яких благоденствує в столиці, а другий тягне лямку в провінції (Ю. Мушкетик);

Що ж до стипендії, то він позбувся можливості одержання її назавжди, і йому тепер доведеться протягом чотирьох з половиною років тягти вантажницьку лямку (Ф. Бурлака);

Вже третій тиждень тягнув Кобзар свою важку солдатську лямку (З. Тулуб);

(23) Тягти́ (тягну́ти) но́гу – не ступати пошкодженою або хворою ногою.

Повискуючи, з хати вискочило порося, тягнучи задню ногу (Григорій Тютюнник);

(24) Тягти́ (тягну́ти) / потягти́ (потягну́ти) ру́ку за кого, за ким, чию – підтримувати когось, поділяючи його погляди; діяти в чиїх-небудь інтересах.

[Пархім:] Волосний писар і старшина будуть за тебе тягти руку, я це через лікаря встрою [влаштую] (М. Кропивницький);

Трудне діло – позви, – почав [суддя] до нього. – Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою (А. Тесленко);

– Ніколи на мене не ображайся, бо на людях я не завжди твою руку тягнутиму (Г. Колісник);

Полупанки прихильно дякували Лошакову, що він потяг руку за свого брата дворянина (Панас Мирний);

– Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами суддями можу і... присудимо тобі посунути обніжок у Василів город (А. Тесленко);

Тягну́ти руч.

Батько і собі за нею руч тягне (Ганна Барвінок);

Трима́ти ру́ку.

Під час революції та війни громадянської він [Максиміліан Волошин] не тримав руку ні за червоних, ні за білих: переховував у себе і тих, і тих (А. Дімаров);

(25) Тягти́ (тягну́ти, відтяга́ти) / протягти́ (протягну́ти, відтягну́ти) час:

а) зволікати із виконанням, здійсненням чого-небудь.

Певно, найкраще було б піти додому .. Тільки ж Первоцвіт навмисне тягне час, щоб прийти, коли вже спатимуть дружина й донька: не доведеться розмовляти (М. Ю. Тарновський);

Богдан ждав татар і хотів протягти час як можна довше (І. Нечуй-Левицький);

Вони [махновці] добре знали умови переходу через Сиваш і тільки відтягали час, боячись якоїсь пастки (Ю. Яновський);

б) спричиняти пізніше настання або здійснення чого-небудь.

Там, у тих очеретах, вона й сховалася, хоч і добре розуміла, що се переховування ненадовго відтягне час її згуби, бо не на великий час їй вистачить хліба (А. Кащенко);

(26) Тягти́ (тягну́ти) Сірка́ (кота́, ку́цого) за хвіст (за хвоста́) – зволікати, не поспішати з чим-небудь.

Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий чай, як звав Колісник пунш, а сам хазяїн тяг сірка за хвіст (Панас Мирний);

– Тітко Маріє, скіко [скільки] можна тягнути кота за хвіст? (В. Яворівський);

– Ви мені, хлопці, куцого за хвоста не тягніть. День-два – і щоб копиці стояли (Леся Українка);

(27) Тягти́ (тягну́ти) шку́ру з кого – визискувати, експлуатувати або обраховувати кого-небудь.

– Давайте мені рощот [розрахунок]! Ви не смієте злодійкою називати! Ви не спостерегли, не бачили! Тягніть уже шкуру з отієї нещасної каліки, а з мене не поживитеся, ні! (Л. Яновська);

Нетесаний ще раз владним зором пробіг по спинах молільників. Видивлявся – з кого першого починати шкуру тягти? (О. Ковінька);

– Будуть давати [продукти]. Їй-богу, даватимуть. Я з них і шкури постягую (В. Кучер);

(28) Тягти́ (тягну́ти) ярмо́ чиє, яке – покірно миритися з виконанням тяжкої або невдячної роботи, одноманітних обов'язків.

Хилився, гнувся [Степан], тяг ярмо, Бо скинуть сили не було (І. Франко);

– Є і третій [спосіб]: тягни своє ярмо, поки шия не трісне. Ти його добре знаєш (М. Стельмах);

Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню, .. через якийсь рік-два .. тягнули скрипуче родинне ярмо (М. Стельмах);

(29) Хоч на нали́гачі тягни́ кого – хто-небудь зовсім не хоче йти кудись.

Бувало, на сход хоч на налигачі тягни, бо,що там не кажи, – все повернеться проти мужика, проти затурканого богом і царем сіромахи (В. Речмедін);

(30) Як (мов, на́че і т. ін.) за по́ли тя́гне кого – кому-небудь дуже хочеться зробити щось.

Тягне, було, мене наче за поли надвір, на той шлях, кудою понесли її на кладовище (І. Нечуй-Левицький);

Думки роздирали голову... Як там у городі? Що з Христею?.. – Пріську наче за поли тягло піти довідатися (Панас Мирний).