1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

тягти

1. Тягнути – спричиняти

В офіційних документах та публікаціях на юридичні теми частенько впадають в око хибні фрази типу “Такі дії тягнуть (потягнуть) за собою прикрі наслідки”. Чому хибні? Бо побудовані на російський кшталт: потягнути – це повлечь (у розумінні “потащить”). А в нашому контексті доречні слова спричинити (що), призвести (до чого). Тож фраза має звучати: “Такі дії призведуть до прикрих наслідків” або “спричинять прикрі наслідки”.

2. Яка форма дієслова в інфінітиві є літературною – тягнути чи тягти?

У сучасній українській мові обидві вони вважаються нормативними і виступають паралельно. Особові форми цього дієслова для інфінітива – з суфіксом -ну й без нього: тягну, тягнеш, тягнемо тощо.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тягти — (переміщати поверхнею до себе а. за собою) тягнути, волокти, волочити, розм. тар-гати, таскати. Словник синонімів Полюги
  2. тягти — тягти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. тягти — Волокти, волочити, д. тарганити, тирити; (душу) витягати, виймати; (жили) СОТАТИ; (до суду, до себе) притягати; (убік, додолу) від-; (куди) за-; (слова) роз-; (брагу) цідити, пити; (кров) смоктати; (за кого) тягти руку, тримати сторону чию... Словник синонімів Караванського
  4. тягти — I витягти, виволікати, висмикувати, витягати, витягувати, волокти, волочити, затягати, затягувати, зрушувати, перетягати, перетягувати, підсмикувати, підтягати, підтягувати, притягати, притягувати, протягати, протягувати, рвати, рвицькати, сіпати... Словник синонімів Вусика
  5. тягти — ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. тяг, ла́, ло́ і тягну́в, ну́ла, ло; недок. 1. кого, що. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою. Словник української мови у 20 томах
  6. тягти — і тягнути, тягну, тягнеш; мин. ч. тяг, -ла, -ло і тягнув, -нула, -нуло; недок. 1》 перех. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тягти — вимо́тувати (мота́ти, тягти́, тягну́ти) / ви́мотати (ви́тягти) (всі) кишки́ з кого і без додатка. Мучити, знесилювати кого-небудь чимсь. — Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (З. Фразеологічний словник української мови
  8. тягти — БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. тягти — Тягти́ і тягну́ти, тягну́, -неш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тягти — ТЯГТИ́ і ТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. тяг, ла́, ло́; тягну́в, ну́ла, ло; недок. 1. перех. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою. Словник української мови в 11 томах
  11. тягти — Тягти, -гну, -неш гл. 1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопы води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... Словник української мови Грінченка