тягти
тягти́
і тягнути, тягну, тягнеш; мин. ч. тяг, -ла, -ло і тягнув, -нула, -нуло; недок.
1》 перех. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою.
|| Нести на собі чи в руках що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі.
|| Тримаючи за щось, примушувати кого-небудь іти з собою чи за собою.
|| Захоплювати своїм рухом (про течію, воду і т. ін.).
|| Узявшись за що-небудь, смикати.
|| розм. Приносити з собою, на собі; вносити.
|| за ким, перен., розм. Підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах.
2》 перех. Рухати, переміщати що-небудь своєю тяговою силою (про робочу худобу, машини).
|| неперех. Рухаючи, переміщаючи що-небудь, працювати, діяти певним чином.
3》 перех. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню.
|| Ловити (рибу).
4》 перех., розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти куди-небудь, з собою чи за собою.
|| Примушувати когось іти, приходити куди-небудь у зв'язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.
5》 перех. Викликати бажання бути де-небудь, піти куди-небудь.
|| безос.
|| Викликати потяг (див. потяг I 1), 2)) до кого-, чого-небудь.
|| безос. Відчувати потяг (див. потяг I 1), 2)) до кого-, чого-небудь.
|| безос., на що, до чого. Відчувати бажання робити що-небудь, займатися чим-небудь. Тягнути на сон.
6》 перех. Витягувати, простягати що-небудь до когось, чогось, в якомусь напрямку.
7》 перех. Прокладати, проводити (дріт, кабель і т. ін.).
8》 неперех., розм. Іти (звичайно повільно).
9》 безос., неперех. Мати тягу (у 2 знач.).
10》 неперех. Дути, віяти (про вітер).
|| безос., чим. Повівати, надходити струменями; обдавати теплом, холодом і т. ін.
|| безос., чим. Доноситися (про запах).
11》 перех. З насолодою, зі смаком пити або вдихати що-небудь.
12》 перех., розм. Брати чуже; красти.
13》 перех. і неперех. Говорити повільно, протяжно.
|| Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх нотах).
14》 перех. і неперех. Довго робити що-небудь, затримувати завершення, вирішення чого-небудь.
|| Зволікати з чим-небудь, не зважуватися зробити що-небудь.
|| у сполуч. зі сл. униз. Погано працюючи, навчаючись, знижувати загальні показники. Тягти час.
15》 перех., перен., розм. Віддаючи багато сил, наполегливо працюючи, долаючи труднощі, вести що-небудь (господарство, якусь ділянку роботи).
16》 перех. і неперех. Мати якусь вагу: важити.
|| Відтягувати своєю вагою.
|| безос. Примушувати опускатися під дією своєї ваги.
17》 безос., перех. і неперех. Боліти.
Значення в інших словниках
- тягти — (переміщати поверхнею до себе а. за собою) тягнути, волокти, волочити, розм. тар-гати, таскати. Словник синонімів Полюги
- тягти — 1. Тягнути – спричиняти В офіційних документах та публікаціях на юридичні теми частенько впадають в око хибні фрази типу “Такі дії тягнуть (потягнуть) за собою прикрі наслідки”. Чому хибні?... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- тягти — тягти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тягти — Волокти, волочити, д. тарганити, тирити; (душу) витягати, виймати; (жили) СОТАТИ; (до суду, до себе) притягати; (убік, додолу) від-; (куди) за-; (слова) роз-; (брагу) цідити, пити; (кров) смоктати; (за кого) тягти руку, тримати сторону чию... Словник синонімів Караванського
- тягти — I витягти, виволікати, висмикувати, витягати, витягувати, волокти, волочити, затягати, затягувати, зрушувати, перетягати, перетягувати, підсмикувати, підтягати, підтягувати, притягати, притягувати, протягати, протягувати, рвати, рвицькати, сіпати... Словник синонімів Вусика
- тягти — ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. тяг, ла́, ло́ і тягну́в, ну́ла, ло; недок. 1. кого, що. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою. Словник української мови у 20 томах
- тягти — вимо́тувати (мота́ти, тягти́, тягну́ти) / ви́мотати (ви́тягти) (всі) кишки́ з кого і без додатка. Мучити, знесилювати кого-небудь чимсь. — Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (З. Фразеологічний словник української мови
- тягти — БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
- тягти — Тягти́ і тягну́ти, тягну́, -неш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тягти — ТЯГТИ́ і ТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. тяг, ла́, ло́; тягну́в, ну́ла, ло; недок. 1. перех. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою. Словник української мови в 11 томах
- тягти — Тягти, -гну, -неш гл. 1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопы води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... Словник української мови Грінченка