тяжкотілий
ТЯЖКОТІ́ЛИЙ, а, е.
Який має масивне тіло; малорухливий (про людину, тварину).
Відколи Степан Кушнір отримав поміщицьку тяжкотілу корову, то щоразу приносив на комнезамські збори загорнуту в ганчірку грудочку масла (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тяжкотілий — тяжкоті́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- тяжкотілий — -а, -е. Який має масивне тіло; огрядний, опасистий; малорухливий (про людину, тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тяжкотілий — ТЯЖКОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має масивне тіло; малорухливий (про людину, тварину). Відколи Степан Кушнір отримав поміщицьку тяжкотілу корову, то щоразу приносив на комнезамські збори загорнуту в ганчірку грудочку масла (Стельмах, II, 1962, 7). Словник української мови в 11 томах
- тяжкотілий — Тяжкотілий, -а, -е Тяжелый на подъемъ, съ увѣсистымъ тѣломъ. Шейк. Вх. Зн. 72. Словник української мови Грінченка