1. Словник української мови в 11 томах

тяжкотілий

ТЯЖКОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має масивне тіло; малорухливий (про людину, тварину).

Відколи Степан Кушнір отримав поміщицьку тяжкотілу корову, то щоразу приносив на комнезамські збори загорнуту в ганчірку грудочку масла (Стельмах, II, 1962, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяжкотілий — тяжкоті́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тяжкотілий — ТЯЖКОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має масивне тіло; малорухливий (про людину, тварину). Відколи Степан Кушнір отримав поміщицьку тяжкотілу корову, то щоразу приносив на комнезамські збори загорнуту в ганчірку грудочку масла (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  3. тяжкотілий — -а, -е. Який має масивне тіло; огрядний, опасистий; малорухливий (про людину, тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тяжкотілий — Тяжкотілий, -а, -е Тяжелый на подъемъ, съ увѣсистымъ тѣломъ. Шейк. Вх. Зн. 72. Словник української мови Грінченка