1. Словник української мови в 11 томах

тяжкохворий

ТЯЖКОХВО́РИЙ, а, е. Який тяжко хворіє.

Тяжкохвора дитина;

// у знач. ім. тяжкохво́рий, рого, ч.; тяжкохво́ра, рої, ж. Людина, що тяжко захворіла.

— Я чергую в лікарні, там лежить тяжкохворий, залишити його я не можу (Коп., Земля.., 1957, 98);

В нього й справді був вигляд тяжкохворого, якого вже доїдала якась невигойна хвороба (Збан., Єдина, 1959, 296).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяжкохворий — тяжкохво́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тяжкохворий — ТЯЖКОХВОРИЙ, ВАЖКОХВОРИЙ – ТЯЖКО (ВАЖКО) ХВОРИЙ Тяжкохворий, важкохворий, -ого, ім. Дуже важко хвора людина. Євген Вікторович закінчив свій щоденний обхід тяжкохворих (І.Ле); Переді мною лежав тяжкохворий (О. Літературне слововживання
  3. тяжкохворий — ТЯЖКОХВО́РИЙ, а, е. Який тяжко хворіє. Тяжкохвора дитина; // у знач. ім. тяжкохво́рий, рого, ч.; тяжкохво́ра, рої, ж. Людина, що тяжко захворіла. – Я чергую в лікарні, там лежить тяжкохворий, залишити його я не можу (О. Словник української мови у 20 томах
  4. тяжкохворий — -а, -е. Який тяжко хворіє. Тяжкохвора дитина. || у знач. ім. тяжкохворий, -рого, ч.; тяжкохвора, -рої, ж. Людина, що тяжко захворіла. Великий тлумачний словник сучасної мови