1. Словник української мови у 20 томах

тіснувато

ТІСНУВА́ТО.

1. Присл. до тіснува́тий; трохи, дещо тісно.

2. безос., у знач. пред. Трохи, дещо тісно (у 2, 3 знач.).

– Тісно в одній кімнаті? – Та воно так, – нерішуче відповів Василь. – Тіснувато (А. Хижняк);

В човні було тіснувато, але хлопці розмістились непогано (М. Трублаїні);

* Образно. Все одно й за рядками тими тіснувато новим думкам (М. Упеник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тіснувато — тіснува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тіснувато — див. тісно Словник синонімів Вусика
  3. тіснувато — 1》 Присл. до тіснуватий. 2》 безос., у знач. присудк. сл. Трохи, дещо тісно (у 2, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тіснувато — Тіснува́то, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тіснувато — ТІСНУВА́ТО. 1. Присл. до тіснува́тий. 2. безос., у знач. присудк. сл. Трохи, дещо тісно (у 2, 3 знач.). — Тісно в одній кімнаті? — Та воно так, — нерішуче відповів Василь. Словник української мови в 11 томах
  6. тіснувато — Тіснувато нар. Тѣсновато. Словник української мови Грінченка