тіснувато
ТІСНУВА́ТО.
1. Присл. до тіснува́тий.
2. безос., у знач. присудк. сл. Трохи, дещо тісно (у 2, 3 знач.).
— Тісно в одній кімнаті? — Та воно так, — нерішуче відповів Василь. — Тіснувато (Хижняк, Невгамовна, 1961, 73);
В човні було тіснувато, але хлопці розмістились непогано (Трубл., Шхуна.., 1934, 26);
*Образно. Все одно й за рядками тими тіснувато новим думкам (Уп., Вірші.., 1957, 100).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тіснувато — тіснува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тіснувато — див. тісно Словник синонімів Вусика
- тіснувато — ТІСНУВА́ТО. 1. Присл. до тіснува́тий; трохи, дещо тісно. 2. безос., у знач. пред. Трохи, дещо тісно (у 2, 3 знач.). – Тісно в одній кімнаті? – Та воно так, – нерішуче відповів Василь. – Тіснувато (А. Словник української мови у 20 томах
- тіснувато — 1》 Присл. до тіснуватий. 2》 безос., у знач. присудк. сл. Трохи, дещо тісно (у 2, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тіснувато — Тіснува́то, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тіснувато — Тіснувато нар. Тѣсновато. Словник української мови Грінченка