убого
УБО́ГО (ВБО́ГО).
Присл. до убо́гий 1, 2, 4–7.
Вона була людина середнього віку, убрана убого, але дуже чистенько (Леся Українка);
Її батько був чоботар, мати заробляла на поденній, бо землі в їх не було. Жили вони вбого: село невеличке було, і кожен звик латати чоботи сам, а купувати їх по ярмарках (Б. Грінченко);
Живуть [робітники] убого, трудно й нещасно [по робітничих кварталах, передмістях] (А. Головко);
Буйно сходила пшениця, Так, аж серце молоділо... Як же вбого колоситься! Як стебло її змарніло! (М. Рильський);
// у знач. безос. пред.
Зупинившись над великим столом з бутафорним полем, вони [студенти] ніби іншими очима розглядають муляжну пересічену місцевість з мініатюрними горбами та річками. Гіпс, пофарбована тирса, що зображає траву... Як убого! (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- убого — убо́го прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- убого — (вбого). Присл. до убогий 1), 2), 4-7). || безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- убого — УБО́ГО (ВБО́ГО). Присл. до убо́гий 1, 2, 4-7. Вона була людина середнього віку, убрана убого, але дуже чистенько (Л. Укр., III, 1952, 543); Її батько був чоботар, мати заробляла на поденній, бо землі в їх не було. Словник української мови в 11 томах
- убого — Убого нар. Бѣдно. Словник української мови Грінченка