убогий

УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), а, е.

1. Який живе в нестатках, злиднях; бідний; протилежне багатий.

Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах (Ганна Барвінок);

– Може, кого любить.., – говорить мати, – може якого сироту вбогого покохала (Марко Вовчок);

[Виборний:] Тілько нігде правди дівати, трудненько тепер убогій дівці замуж [заміж] вийти (І. Котляревський);

Та царські упадуть чертоги, І правда кривду спопелить, Коли навчиться люд убогий Громадою обух сталить (М. Рильський);

Іван і Франка, тримаючись за руки, стояли біля стіжка, найубогіші за всіх у Селі Руському своїм маєтком і найбагатші в світі вірністю своєї любові (С. Чорнобривець);

// Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний.

Бідний вчитель, з убогої міщанської родини, вигнаний з школи, він ніколи не сягав грішною думкою вище наймички або убогої панночки (М. Коцюбинський);

Син убогого шляхтича, новогрудського адвоката, і дочки економа, доброї господині, щирої католички, люблячої матері, Адам [Міцкевич] зростав в обстановці, що її в якійсь мірі можна назвати патріархальною та ідилічною (М. Рильський);

– Якби ти взяв ще дівчину не вбогу, то, може б, якось ми і прожили (Л. Костенко);

// у знач. ім. убо́гий (вбо́гий), гого, ч.; убо́га (вбо́га), гої, ж. Бідна людина.

У вбогого щодня піст (прислів'я);

На убогого скрізь капає (приказка);

З багатого хоч я [Кармалюк] й візьму – убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю (з думи);

Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати (Т. Шевченко);

Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої, – не такий світ тепер (М. Коцюбинський);

// Старець, жебрак.

* У порівн. Сидить, як убогий за дверима (прислів'я).

2. Такий, як у бідних, власт. бідним; недорогий, неякісний, з поганого матеріалу і т. ін.

В своїй цюпці убогій вона Перед дзеркалом збитим стояла І гляділа на себе, сумна, Що краса молодая щезала (І. Франко);

Вона [Мотря] глянула на матерію, набрану на спідницю; матерія була убога, темненька, з червоними краплями (І. Нечуй-Левицький);

Убога Демкова хата, звичайно повна самотності й суму, тепер здавалася йому царським палацом, бо в їй було його кохання (Б. Грінченко);

– Я, – кажу, – палац будую для шпаків. Атож. Що твої вбогі шпаківні з трухлявих дощечок! (О. Донченко);

І хай злидні видавлювали жили на його міцних руках, проглядали з убогої одежі, але вони ще не добралися своїми зачерствілими мозолями до молодого серця (М. Стельмах);

// Дуже простий, непоказний, без прикрас.

За тартаком небагата панська оселя, а проти неї костьол убогий, старий, без бані, неначе довгий дім, оббитий драницями (І. Нечуй-Левицький);

Перед кожним приходом Олдріджа в убогій Тарасовій майстерні починалася генеральна чистка (О. Ільченко);

Прийшла весна – сибірська, блискавична, Сашко збирав дрібні якісь квітки І матері в дарунок їх приносив, Вона ж йому подарувала книжку – “Кобзар” Шевченків, що сама в тюрмі Оправила в обкладинку убогу... (М. Рильський).

3. на що, чим. Який має або містить у собі мало, недостатньо чого-небудь.

Особливо зв'язок з руськими громадами по угорськім боці був дуже важним ділом для Тухольщини, ба й для цілої стрийської верховини, багатої вовною та кожухами, та зате досить убогої на хліб (І. Франко);

– Наші полки, шановне панство, убогі на зброю (Іван Ле);

Оленчук ділився із своїм співрозмовником думками та згадками про своє життя, убоге радощами, багате горем, трудне й трудове життя простої людини (О. Гончар);

// у сполуч. зі сл. розум, талант, дух та ін. Недостатньо розумний, мало талановитий і т. ін.

Де ж вона [молодь] поділася? Невже ж вона така убога на талан або незначна на силу? (Панас Мирний);

Серед того заскорузлого в формалізмі і убогого духом товариства Борис повертався свобідно, не як вищий, але як чоловік з іншого світу, як якийсь гість з чужих сторін (І. Франко).

4. Невеликий, незначний обсягом, кількістю; мізерний.

Товариство почало виходити з куреня; здоровкалось з рибалками, котрі порались то коло снасті, то коло свого убогого добутку (Панас Мирний);

На баркасі сиділи козацькі жінки зі своїми вбогими статками (Б. Лепкий);

Попереду стелився звичайний, порізаний на вбогі вузенькі смужки степ (Я. Качура);

Незатягнутий гетьманів пояс сковзнувся по ногах і впав, ледь-ледь забрязкотівши убогим сріблом (Іван Ле);

І сипались лаври убогі До куцих кривавих ніг (В. Симоненко);

// Скупий, не ситний.

Уже він не запрошував до себе ієромонахів .. А коли котрий і заходив до його непроханий, то Копронідос подавав трапезу дуже вбогу (І. Нечуй-Левицький);

Убогий куліш, яким шанувала іноді гостей свого сина сторожиха-мати, здавався їм смачнішим, ніж домашні ласощі (С. Васильченко);

// Якому не вистачає багато чого для повноти вияву.

Безжалісна музо! .. Невже тобі заздро, богине, на вбогеє щастя моє? Те щастя, то був тільки сон (Леся Українка);

І здався він сам собі вперше в житті маленьким і немічним, що прожив, певно, дуже жалюгідне й убоге життя, зовсім не те, яке треба було (О. Довженко);

// З бідною рослинністю.

Прощай, убогий Кос-Арале. Нудьгу заклятую мою Ти розважав-таки два літа. Спасибі, друже (Т. Шевченко);

Убогий, дикий край! Весною бруд і холод; Улітку чорний степ: ні затишних гаїв, Ні виноградників, ні золочених нив (М. Зеров);

* Образно. Несказанно зачарований Вашою “Харитею”, я почав розпитувати своїх знайомих: де се взялося таке добро на нашій убогій ниві? (Панас Мирний);

Вибіжить з яру розпатлана темна розпука, розкине руки, впаде на голу вбогу землю й істерично заридає (М. Хвильовий);

// Слабкий у своєму прояві, дії.

Очі [Ісен Джана] вмилися вбогою сльозою (Іван Ле);

Там, де невільниці собі сліпили очі При світлі каганця убогім і чаднім, Де спини гнулися ще змолоду жіночі, І розум тьмарився, і в хаті слався дим, – Дорога стелеться, ясна і безупинна, Шляхів заказаних у праці вам нема (М. Рильський).

5. перен. Який не має в достатній кількості належних ознак, бідний змістом.

Яка ж убога в вас філософія... і нам такий вже не підходить крам (В. Сосюра);

Одна річ – чай з казанка і зовсім інша – із самовара, та ще за столиком, навіть застеленим, хоч і брудною, а все ж скатертиною. Убога ілюзія майже забутого за роки війни родинного затишку (А. Головко);

Писака лише переказав .. розмову з художником. Убогим юмором [гумором] заквітчав він проект художника (Ю. Яновський);

// Невиразний, одноманітний, з малим запасом чого-небудь (про мову, художні засоби і т. ін.).

Не заперечую: тяжко учення Еллади найтонші В вірші покласти латинські і все розповісти достоту. Силу зворотів нових, силу слів мені треба створити. Бо ж і предмети незнані, і вислови наші убогі (М. Зеров);

// Небагатий на барви, неяскравий.

Сходилось село. Сіряки і свитки перемішувалися з білими та червоними кожухами, в убогі фарби хусток молодиць вкраплялись квітчасті дівочі (М. Стельмах).

6. Який має якусь фізичну ваду; покалічений.

[Хромець:] Я чоловік убогий. Безсильні в мене, а здорові в нього [сліпця] ноги, Не переліз би в сад я без його підмоги (І. Франко);

І думав менший з них [братів]: навіщо жить таким Калікам немощним, убогим нетіпахам? (М. Рильський);

// Непоказний, миршавий, який має жалюгідний вигляд.

Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, замлілих та захарчованих молодиць (І. Нечуй-Левицький);

Між деревами, в наметах рудого листу, щось пахло непевне, осіннє небо нудьгувало понад бульваром – і все те сіре, слизьке, убоге – ворони вкрили сіткою крил, засіяли грубим, скрипучим криком (М. Коцюбинський);

Без притулку плющ зелений в'яне, Я не зав'яну, я знайду руїни, Я одягну обдерті, вбогі стіни (Леся Українка);

Миршава убога фігурка в подертій кожушині; ноги тоненькі, як стебельця, слезливі очі жалібно мругають, рот запалий і кривиться щохвилі в зигзагову скорботну лінію (Г. Хоткевич);

Заплющити б очі і не дивитися на той убогий колос, що сухотними дитячими рученятами вигрібається з пирію, скаржиться своєму господареві: “Що ж ти забувся за нас?..” (М. Стельмах);

// Який викликає жаль, співчуття; бідолашний.

Душе моя, Чого ти сумуєш? Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода? (Т. Шевченко).

7. перен. Духовно обмежений; нікчемний.

А ви, святиє предотечі, По всьому світу розійшлись І крихту хліба понесли Царям убогим (Т. Шевченко);

В найтяжчі для імперії дні її [цариці] августійший муж і вона на грандіозних придворних балах шикують у шатах Олексія Михайловича і його дружини, а сановники одягають боярське вбрання. Маскарад убогих блазнів, що безнадійно відірвалися від древа історії (М. Стельмах).

◇ (1) Умо́м убо́гий – розумово обмежений, нетямущий; дурний.

[Прісцілла:] Та хіба ж усі такі, як той клієнт, умом убогий? (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убогий — убо́гий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. убогий — Бідний, небагатий, незаможний, злиденний; (одяг) недорогий, непишний, непоказний, простий; (врожай) мізерний; (обід) не ситний; (- щастя) недостатній, щербатий; (вираз) не яскравий, сірий; (колос) миршавий; (- душу) бідолашний; (блазень) нікчемний; (духом) ІД. вбогодухий. Словник синонімів Караванського
  3. убогий — див. бідний Словник синонімів Вусика
  4. убогий — [ўбогией] = вбогий м. (на) -гому/-г'ім, мн. -г'і Орфоепічний словник української мови
  5. убогий — (вбогий), -а, -е. 1》 Який живе в нестатках, злиднях; бідний; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у знач. ім. убогий (вбогий), -гого, ч.; убога (вбога), -гої, ж. Бідна людина. || Старець, жебрак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. убогий — умо́м убо́гий. Розумово обмежений, нетямущий; дурний. (Прісцілла:) Та хіба ж усі такі, як той клієнт, умом убогий? (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  7. убогий — БЕЗДА́РНИЙ (створений неталановитою людиною), СІ́РИЙ, УБО́ГИЙ підсил. Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії (картина І. Словник синонімів української мови
  8. убогий — Убо́гий, -га, -ге Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. убогий — УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), а, е. 1. Який живе в нестатках, злиднях; бідний; протилежне багатий. Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  10. убогий — Убогий, -а, -е Бѣдный, неимущій. Не той убогий, хто трошки має, а той, що не знав годі — все жадає. посл. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно. Ном. № 80. Словник української мови Грінченка