убогий

БЕЗДА́РНИЙ (створений неталановитою людиною), СІ́РИЙ, УБО́ГИЙ підсил. Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії (картина І. Рєпіна "Запорожці") якийсь халтурник з обласного центру, з упертістю маніяка просуває своє ерзац-мистецтво в маси (О. Гончар); На мій смак — все воно (видання "Рідний край", "Шершень") сіре, мало цікаве, без широкого світогляду, без темпераменту (М. Коцюбинський); Писака лише переказав.. розмову з художником. Убогим гумором заквітчав він проект художника (Ю. Яновський). — Пор. 1. посере́дній.

БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл., ЗАДРИ́ПАНИЙ зневажл., МІЗЕ́РНИЙ заст. зневажл., ГОЛОДРА́БИЙ діал. зневажл. Повернувшись із служби, Павло оженився на Явдосі тому, що вона була такою бідною, як і він (Григорій Тютюнник); В одному селі жив собі убогий чоловік Петро Клепало з жінкою Марусею (І. Нечуй-Левицький); К іменитим панам, К неімущим старцям, К козакам-молодцям, К чорнобровим дівкам, У душах, у серцях Тугою-лучиною, пісне, заньмися! (М. Костомаров); (Дід Вакула:) Аж і Гриць тут коло мене — Се таке хлоп'я злиденне, Сиротисько, без кута (І. Франко); Навпроти, на повалених велетнях-смереках сиділи нужденні дроворуби, хто голим тілом світив, хто в сірятині (І. Драч); — Чи гаразд у їх господі? — Де там! такі стали голі (Марко Вовчок); Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих... (Т. Шевченко); Попи до послуху схиляли Своїх обідраних братів (М. Гірник); — Скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого (робочого) люду..? (М. Коцюбинський); Його попихачі, заскочені такою нежданою милістю воєводською до голодраного пройдисвіта, мовчки посунули з каплиці слідом за Стрижаком (П. Загребельний); Вожакувати над валкою зголосився Нестір Цимбал, вічний заробітчанин, ..єдине багатство якого складалося з купи дітей, дрібної та голопузої династії Цимбалів (О. Гончар); У Тодора Гранчака розцвітає обличчя: — Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); — Об Олексіївні, ось об Галочці, і думати не смів. Хто вона, і хто я, мізерний (Г. Квітка-Основ'яненко): — Пор. 1. небага́тий.

БІ́ДНИЙ (який відзначається бідністю, властивий біднякам), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЖЕБРА́ЦЬКИЙ підсил. А зараз я такий сумний, як над пожарищем лелека, в хатині бідній і чужій в снігах закинений далеко (В. Сосюра); Люди довкола горнулися в свій подертий убогий одяг (Л. Смілянський); Параска, ..недовго побідувавши біля розореного злиденного господарства, перейшла до міста (В. Еллан-Блакитний); Старі "балабусти" зібрали з столиків бублики й булки, покриті пилом, увесь свій мізерний крам (М. Коцюбинський); Узір думок, дівоцьких мрій свавілля Я гаптувала шовком огняним І в день свого нужденного весілля Убогу хату розцвітила ним (М. Бажан); Святковий стіл з цілою батареєю різноманітних пляшок мав чудовий вигляд, особливо після жалюгідних столів, за якими щодня обідали орські командири (З. Тулуб); Все.. мало якийсь немов засоромлений, жебрацький вигляд (Леся Українка). — Пор. 2. небага́тий.

БІ́ДНИЙ (обмежений у якому-небудь відношенні), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НІКЧЕ́МНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил.; СКУПИ́Й (недостатній щодо кількості, якості і т. ін.); ХУДИ́Й рідко (про ґрунт, рослинність). Серед шалених прерій і в тундрі, де сивіє бідний мох, Нам світять Гейне, Тютчев, Архілох (М. Рильський); І писака лише переказав.. розмову з художником. Убогим юмором (гумором) заквітчав він проект художника (Ю. Яновський); Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (О. Довженко); Кирило пожалів беззахисного, затурканого хлопця і дав йому двадцять ногат з свого злиденного запасу (А. Хижняк); З'явився генерал Новицький, шеф київських жандармів, людина з мізерною освітою, грубий, жорстокий і тупуватий (І. Драч); Літа минали, старість усе дужче добивали, нікчемний скарб тяжко збивався та помалу, по крихті... (Марко Вовчок); Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом'яних стріх (М. Коцюбинський); Пенсія була досить скупа, посторонні заробітки ще скупіші (І. Франко); Садок хирлявий, шпитальний — сім пар калік дерев, худі кущики, мов витягнені з солдатської юшки (Г. Хоткевич). — Пор. 1. незначни́й, 2. нікче́мний.

БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл., ГОЛОДРА́НЕЦЬ зневажл., ГОЛЬТІПА́КА (ГУЛЬТІПА́КА) зневажл., БЕЗШТА́НЬКО зневажл., ГОЛОШТА́ННИК (ГОЛОШТА́Н) (ГОЛОШТА́НЕЦЬ) (ГОЛОШТА́НЬКО) зневажл., ОБІ́РВАНЕЦЬ зневажл., ОБІ́ДРАНЕЦЬ зневажл., ОБША́РПАНЕЦЬ зневажл., ХАРПА́К зневажл., ШАРПА́К зневажл., ЗЛИДО́ТА лайл., НЕТЯ́ГА заст., НИ́ЩИЙ заст., СІРО́МА заст., СІРОМА́ХА заст., ГОЛЯ́К заст. зневажл., ЛА́НЕЦЬ заст. зневажл., СІРЯ́К заст. зневажл., ЛИЧА́К заст. зневажл., КОСТОГРИ́З (КОСТОГРИ́ЗА) заст. зневажл., КАПА́РНИК зах., ГОЛОДРА́БЕЦЬ діал. зневажл., ЛАЙДА́К діал. зневажл., МІЗЕРА́К діал. зневажл., ПА́УПЕР книжн. Бідняки потіють, а пани з того жиріють (прислів'я); Серед бідних ще, правда, зустрінеш співчуття (О. Гончар); Були багаті і убогі, Прямі були і кривоногі, Були видющі і сліпі (І. Котляревський); Він у сім'ї був п'ятий син, Бо бідакам щастить на діти (М. Рильський); Конфісковане глитайське майно звозили до сільської ради, де дід Улян Хвалений розподіляв його поміж бідарів (В. Логвиненко); Прийди ж до нього у нужді, проси голодний сухаря, неімущий свитини — єй! і сухаря не дасть, і за руку виведе з хати, коли ще й у потилицю не стукне (Г. Квітка-Основ'яненко); Пригадалося, як бідував його батько, — вічний злидар і наймит (О. Гуреїв); — І в мене, Мар'яно, нічого нема. Я такий же злидень, як ти! (М. Стельмах); Що ти з них візьмеш? Ні кола ні двора. Харпаки, злидні! (М. Коцюбинський); Чому блиском, жаром душі не дозволено мені огріти, окрасити життя тих мас нуждарів..? (У. Кравченко); До волі, бідні, босі й голі! не час сидіти у норі (П. Тичина); — Тебе хотять (хочуть) сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (І. Нечуй-Левицький); — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться... Кажу, наймай (Гафійку), каятимешся потім (М. Коцюбинський); — Гей ви, хлопи, голодранці, безштаньки, торботруси! — крикнув Самійло Лащ, вискочивши наперед на коні. — Гайда на панщину! Гайда до свиней! (І. Нечуй-Левицький); — Маріє Іванівно? Що за пасаж! На возі! В товаристві цих гольтіпак? (О. Полторацький); — Я, синку, не тутешній, а з Росії родом. А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось... Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Д. Ткач); — Геть, голоштанці! — ревли вони (майстри) (З. Тулуб); "Голоштанько Мірошниченко вже крутить селом, як циган сонцем", тоскні і лихі думки підігрівають злобу (у Митрофана) (М. Стельмах); — Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями. Під такі палати вона під'їхала б з діжками, рогачами! (І. Нечуй-Левицький); Діставши прочухана від Гриценка, він крикнув йому: "Обшарпанець ти, і батько в тебе тільки Крути-Гаврило, а мій — начальник, кишне твого старого чорта з роботи, тільки пух полетить" (І. Сенченко); Чому ніщо не пливе до рук? Чому я шарпак, злидар? (Б. Харчук); — Тобі землі забажалося, чортова злидота, ну та на, получай! — і, заграбаставши в жменю землі, почали (бандити) набивати нею Ониськові рота... (І. Цюпа); Велика честь усякому нетязі Кармелюком стати (В. Кучер); — Лихо, Христе, за таким заміжжям. Коли б знала, краще з посліднім нищим зв'язалася, ніж з ним (Панас Мирний); У широкім степу в бою поліг він головою. З тисячами інших сіром (А. Головко); А в іншого сіромахи Ні хати, ні поля, Тільки торба, а з торбини Виглядає доля, Мов дитинка (Т. Шевченко); Збиралася на раду найвідчайдушніша частина козацького товариства — сірома, безхалупні голяки, з якими начальству найважче було про що-небудь домовитись (С. Добровольський); "Перші, кажуть, любощі — дурниця... А прохолоне серце, підуть докори та перекори: ланець, голодранець!.." (Панас Мирний); Сказали б просто — дурень лає За те, що сам крепак, Неодукований сіряк (Т. Шевченко); (Чичеря:) Ти як хочеш, а я дочки за голодрабця на віддам (І. Карпенко-Карий); — Я лайдак. Пропив усе до нитки. І полотно пропив (В. Стефаник).

ЖАЛЮГІ́ДНИЙ (непривабливий, непоказний на вигляд), ЗЛИДЕ́ННИЙ, НУЖДЕ́ННИЙ, УБО́ГИЙ, МИ́РШАВИЙ, МІЗЕ́РНИЙ. Бова стояв перед ними зсутулений, змарнілий, жалюгідний (Д. Ткач); Трьох священиків приволокли на майдан. Вони були убогі та нужденні, в полотняних рясах, покрашених соком з бузинових ягід (І. Нечуй-Левицький); Миршава, убога фігурка в подертій кожушині (Г. Хоткевич); За ними На худих мізерних шкапах Їхав гурт комедіантський (Леся Українка).

ЖАЛЮГІ́ДНИЙ (який не викликає до себе поваги, гідний осуду), НІКЧЕ́МНИЙ, МІЗЕ́РНИЙ, ЗЛИДЕ́ННИЙ, УБО́ГИЙ. — Ех, ви, — посміхнувся презирливо Донець. — Героя з себе строїте. Революціонера.. Наївний, і смішний, і жалюгідний романтик!.. (І. Багряний); — Ану, лиш, рицарю мізерний, — Злиденний, витязю нікчемний, Виходь сто лих покуштувать (І. Котляревський); А ви, святиє предотечі, По всьому світу розійшлись, І крихту хліба понесли Царям убогим (Т. Шевченко).

ПРИМІТИ́ВНИЙ (перев. про твори мистецтва і літератури — який не відзначається глибиною змісту, недосконалий за формою; розрахований на невибагливі смаки), СПРО́ЩЕНИЙ, ЛУБОЧНИЙ, КУСТА́РНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ, УБОГИЙ (за змістом, задумом). Немало довелося Федорові читати.. примітивних статей (Ю. Мушкетик); Бажання високого й чистого досить мирно співіснує (в літературі) з терпимістю, а то й симпатіями до спрощеного, примітивного (з наукової літератури); Вернувся.. слуга Лаговського Федір. Його незмінний вірний "лічарда", як-то кажуть стилем московських лубочних лицарських повістей (А. Кримський); Ходив (Сосюра) по київських вулицях, оточений гуртом початківців та своїх шанувачів, слухав кустарні спроби численних безіменних поетів (з мемуарів). — Пор. недоскона́лий, поверхо́вий.

ПРО́СТИ́Й (за формою або змістом — позбавлений зовнішньої ефектності, ускладненості, розкоші; виконаний, здійснений просто), НЕМУ́ДРИЙ, НЕХИ́ТРИЙ, НЕХИТРОМУ́ДРИЙ, НЕВИГА́ДЛИВИЙ, НЕВИБА́ГЛИВИЙ рідше, БЕЗПРЕТЕНЗІ́ЙНИЙ, ПРОСТІ́СІНЬКИЙ розм., СКРО́МНИЙ розм.; УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), ПРИМІТИ́ВНИЙ, НЕВИ́ШУКАНИЙ (який відзначається бідністю форми). (Джонс:) Ми, пане майстре, хтіли заложити всі три гончарську спілку. Ми б хотіли начиння вже не просте продавати, а делікатне (Леся Українка); Він майстрював скрині, шафи, мисники, немудрі селянські меблі (І. Цюпа); Постелила (Килина) на подвір'ї ряденце, винесла нехитру вечерю (Є. Гуцало); Загоріле обличчя з розумними очима й невибагливою жорсткою зачіскою (О. Кундзич); З правої кишені сукенки виглядав цікаво ріжок безпретензійної, але доброго ґатунку хустинки (Ірина Вільде); Увесь Богунський полк стояв на колії перед скромним вокзалом Унечі (О. Довженко); Вона глянула на матерію, набрану на спідницю; матерія була убога, темненька, з червоними краплями (І. Нечуй-Левицький); Оригінальні образи, художність малюнка, сміливість думки, які виявляються навіть в примітивній технікою формі вірша (В. Еллан); Одягнута вона була в темно-синю спідницю і такого ж кольору жакет звичайного крою. Цей невишуканий одяг дуже пасував до її ставної постаті (Д. Ткач).

ПОКАЛІ́ЧЕНИЙ (який має каліцтво, фізичну ваду), ПОНІ́ВЕЧЕНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ). На майдані сорочинському полилася кров, полягли мертві тіла; 20 сорочинців поклали свої голови, більше 50 зостались покалічені (Олена Пчілка); Санітари виносили понівечених солдатів з вагонів (І. Цюпа); (Старий:) Подай мені, убогому, хоч грошик! (Л. Костенко).