1. Великий тлумачний словник сучасної мови

убогий

убо́гий

(вбогий), -а, -е.

1》 Який живе в нестатках, злиднях; бідний; прот. багатий.

|| Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний.

|| у знач. ім. убогий (вбогий), -гого, ч.; убога (вбога), -гої, ж. Бідна людина.

|| Старець, жебрак.

2》 Такий, як у бідних, власт. бідним; недорогий, неякісний, з поганого матеріалу і т. ін.

|| Дуже простий, непоказний, без прикрас.

3》 на що, чим. Який має або містить мало, недостатньо чого-небудь.

|| у сполуч. зі сл. розум, талант, дух та ін. Недостатньо розумний, мало талановитий і т. ін.

4》 Невеликий, незначний обсягом, кількістю; мізерний.

|| Скупий, не ситний.

|| Якому недостає багато чого для повноти вияву.

|| З бідною рослинністю.

|| Слабкий у своєму прояві, дії.

5》 перен. Який не має в достатній кількості належних ознак, бідний змістом.

|| Невиразний, одноманітний, з малим запасом чого-небудь (про мову, художні засоби і т. ін.).

|| Небагатий на барви, неяскравий.

6》 Який має якусь фізичну ваду; покалічений.

|| Який викликає жаль, співчуття; бідолашний.

7》 перен. Духовно обмежений; нікчемний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убогий — убо́гий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. убогий — Бідний, небагатий, незаможний, злиденний; (одяг) недорогий, непишний, непоказний, простий; (врожай) мізерний; (обід) не ситний; (- щастя) недостатній, щербатий; (вираз) не яскравий, сірий; (колос) миршавий; (- душу) бідолашний; (блазень) нікчемний; (духом) ІД. вбогодухий. Словник синонімів Караванського
  3. убогий — див. бідний Словник синонімів Вусика
  4. убогий — [ўбогией] = вбогий м. (на) -гому/-г'ім, мн. -г'і Орфоепічний словник української мови
  5. убогий — УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), а, е. 1. Який живе в нестатках, злиднях; бідний; протилежне багатий. Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах (Ганна Барвінок); – Може, кого любить.. Словник української мови у 20 томах
  6. убогий — умо́м убо́гий. Розумово обмежений, нетямущий; дурний. (Прісцілла:) Та хіба ж усі такі, як той клієнт, умом убогий? (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  7. убогий — БЕЗДА́РНИЙ (створений неталановитою людиною), СІ́РИЙ, УБО́ГИЙ підсил. Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії (картина І. Словник синонімів української мови
  8. убогий — Убо́гий, -га, -ге Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. убогий — УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), а, е. 1. Який живе в нестатках, злиднях; бідний; протилежне багатий. Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  10. убогий — Убогий, -а, -е Бѣдный, неимущій. Не той убогий, хто трошки має, а той, що не знав годі — все жадає. посл. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно. Ном. № 80. Словник української мови Грінченка