увічнений

УВІ́ЧНЕНИЙ (ВВІ́ЧНЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до уві́чнити.

Все приходить до одного краю, Знає розквіт свій і забуття... І лише ніколи не вмирає Генієм увічнене життя (М. Шеремет);

І кожна бляшка, панцир, окуття і на прикрасах вирізьблені драми – це панорами скіфського життя, увічнені по золоту майстрами (Л. Костенко);

Культурна спадщина – це джерело пізнання досвіду багатьох поколінь, це увічнені історичні факти, події, процеси (з публіц. літ.);

// уві́чнено, безос. пред.

Безперечно, найвищим видом мистецтва, найталановитішим, найгеніальнішим є народне мистецтво, тобто те, що увічнено народом, що народом збережено, що народ проніс крізь століття (М. Рильський);

Український народ склав про Кармалюка багато пісень. Його образ увічнено також в українській літературі та живописі (з наук. літ.).