увічнювати
УВІ́ЧНЮВАТИ (ВВІ́ЧНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УВІ́ЧНИТИ (ВВІ́ЧНИТИ), ню, ниш, док., кого, що.
1. Робити пам'ятним навіки, зберігати для пам'яті нащадків.
За три роки до смерті великого Каменяра відомий галицький скульптор М. Паращук увічнює його образ у бронзовому погрудді (з наук. літ.);
Не всі [стародавні греки] були афродітами, геркулесами, аполлонами, але в них був ідеал краси, і вони бачили її в різних проявах, увічнювали її (О. Довженко);
Порфир часу не гаяв, встиг увічнити себе, прооравши цвяхом навскіс через стіну: “Хлопці! Смерті нема!” (О. Гончар);
Творцям життя у пісні нашій жити, так, як живе їх запал молодий, і зали з бронзи, мармуру й граніту увічнять труд їх в глибині земній (В. Сосюра).
2. Зберігати навіки, робити вічним, непохитним.
Королева відчувала невічну стійкість наслідуваного нею престолу і увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- увічнювати — увіковічувати чи увічнювати? Перше дієслово – калька, друге – питоме українське. Тому в сучасній літературній мові переважно виступає увічнювати, а увіковічувати маловживане. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- увічнювати — уві́чнювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- увічнювати — (ввічнювати), -юю, -юєш, недок., увічнити (ввічнити), -ню, -ниш, док., перех. 1》 Робити пам'ятним навіки, зберігати для пам'яті нащадків. 2》 Зберігати навіки, робити вічним, непохитним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- увічнювати — Уві́чнювати, -нюю, -нюєш; уві́чнити, -чню, -чниш, -чнять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- увічнювати — УВІ́ЧНЮВАТИ (ВВІ́ЧНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УВІ́ЧНИТИ (ВВІ́ЧНИТИ), ню, ниш, док., перех. 1. Робити пам’ятним навіки, зберігати для пам’яті нащадків. За три роки до смерті великого Каменяра відомий галицький скульптор... Словник української мови в 11 томах