ув'язувати

УВ'Я́ЗУВАТИ¹ див. вв'я́зувати¹.

УВ'Я́ЗУВАТИ² (ВВ'Я́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УВ'ЯЗА́ТИ (ВВ'ЯЗА́ТИ), ув'яжу́, ув'я́жеш, док.

1. кого, що. Щільно обв'язувати що-небудь або кого-небудь, стягуючи мотузками і т. ін., прив'язувати до чого-небудь.

Коли піднялися [на скелю] всі бійці і витягли озброєння, тоді підійшов, нарешті, і Хома .. Він дбайливо ув'язував себе якомога міцніше, щоб не зринути з петлі, не зірватись (О. Гончар);

Ось уже дуплянка на дереві, дід її вмощує на товсту гілляку, міцно ув'язує навколо стовбура (М. Стельмах);

Зневаженого, скрученого в путо Цар гада [Зогака] показав всьому народу. Тоді його накинули на спину Верблюдові та й міцно ув'язали (А. Кримський);

Миттю ув'язали мене до заднього колеса отаманської брички так, що й матінка моя рідна, голубка, так колись не сповивала (Ю. Збанацький);

Ув'язав Тригубенко валізку шворкою (А. Головко);

Єгор старанно ув'язав поклажу мотузками, і коні рушили від станції (А. Шиян);

// Зібравши що-небудь разом, зв'язувати або, помістивши у що-небудь, зав'язувати.

Він дивився стомленими очима, як ув'язували його папери (Панас Мирний);

У цю ніч вони зовсім не лягали, сонні ходили з світлиці до світлиці, веліли ув'язувати і розв'язувати речі (С. Скляренко);

Федір Іванович кінчив ув'язувати мотузком пакунок (А. Головко);

Потім бере [Джмелик] торбину, кидає туди шматок сала і окраєць хліба, по-господарськи ув'язує її мотузкою (Григорій Тютюнник);

Пішла до ворожки, так вона мені дала тільки сім'я конопляного, звісно, примовивши: – На, – каже, – піди до схід сонця по воду, намочи не надовго, а послі [потім] і ув'яжи в кінець запаски: чи проросте? (Ганна Барвінок).

2. що, розм. Прив'язувати, прикріплювати до чого-небудь.

Третій [семінарист] мовчки струну ув'язував до скрипки (А. Свидницький).

3. що, перен. Об'єднувати, поєднувати, узгоджувати що-небудь з чимось.

Вчений аналізує, зіставляє і зв'язує в єдиний логічний ланцюг безліч фактів, ідей, подій (з наук. літ.);

На роботі він [дурень] не працює, він не робить нічого, бо робити нічого не годен. Він може лише щось “провернути”, “двинути”, “утрамбувати”, “ув'язати” і т. ін (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ув'язувати — ув'я́зувати 1 дієслово недоконаного виду зв'язуючи, вплітати у щось ув'я́зувати 2 дієслово недоконаного виду щільно обв'язувати; прив'язувати, прикріпляти до чогось Орфографічний словник української мови
  2. ув'язувати — (А з Б) в'язати, (речі) зав'язувати, обв'язувати, б. з. об'язувати; (шнурком) ушнуровувати, шнурувати; (до чого) прив'язувати; п! УПАКОВУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. ув'язувати — I див. вв'язувати I. II (вв'язувати), -ую, -уєш, недок., ув'язати (вв'язати), ув'яжу, ув'яжеш, док., перех. 1》 Щільно обв'язувати що-небудь або кого-небудь, стягуючи мотузками і т. ін., прив'язувати до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ув'язувати — ВПЛІТА́ТИ (УПЛІТА́ТИ) (плетучи, вкладати), ЗАПЛІТА́ТИ, ВВ'Я́ЗУВАТИ (УВ'Я́ЗУВАТИ). — Док.: вплести́ (уплести́), заплести́, вв'яза́ти (ув'яза́ти). Перестала (Мір'єм) вплітати в коси святі амулети (М. Словник синонімів української мови
  5. ув'язувати — Ув'язувати, -зую, -єш сов. в. ув'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Завязывать, завязать во что. Син вив'язав звідтіля (з торби) невістку, а ув'язав сучку. Рудч. Ск. І. 16. 2) Увязывать, увязать, привязывать, привязать. Що в тебе на возі? — Колодочка. Словник української мови Грінченка