ув'язуватися

УВ'Я́ЗУВАТИСЯ¹ див. вв'я́зуватися¹.

УВ'Я́ЗУВАТИСЯ² (ВВ'Я́ЗУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УВ'ЯЗА́ТИСЯ (ВВ'ЯЗА́ТИСЯ), ув'яжу́ся, ув'я́жешся, док.

1. за ким, розм. Невідступно іти, бігти і т. ін. за ким-, чим-небудь.

Іде мати на город або до сусіди, – і Оксана за нею, як клубочок, котиться. Треба старому в поле, – дочка вв'яжеться за татом (Марко Вовчок);

То люде й оступлять, і оступлять кругом віз, бо вже взнали, що за хижеє птаство тії братчики. А як которий ув'яжеться за возом, то й самого косою або засмаленим коля́кою огріють, що тут і зов'ється ледащо (П. Куліш);

Як завжди, Куцак і цього разу ув'язався за своїм господарем (О. Донченко);

До Безаківської нічого не трапилося, потім за Шалвою ув'язався шпик (Ф. Бурлака);

// також до кого. Настійливо, настирливо залицятися або приставати з чим-небудь.

Отже не думали, не гадали – накинулось лихо: побачив Оксану наш пан економ та й ув'язався за бідною дівчиною (Марко Вовчок);

Ув'язались [студенти] до мене, щоб я вірші свої читала (Леся Українка);

– Ну, от і сьогодні припленталось Чорне сало. Люба сховалася в хату, а він до мене з хусткою вв'язався: “Візьми та й візьми ..” (М. Стельмах);

Шила дочці Вусті, що була вже на виданні, а Данько – найменший – пристав, ув'язався в одну душу: – Пошийте й мені (О. Гончар).

2. тільки недок. Пас. до ув'я́зувати².

Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями, а з тилу в тороках ув'язувалась бурка і інше до треби козакові (О. Стороженко);

Усе це ув'язувалося, бичувалося, обмощувалось, щоб ніде ніщо не стукнулося по дорозі, не схитнулося, не розплескалося, не потрощилося (Григорій Тютюнник).