ударництво
УДА́РНИЦТВО, а, с., іст.
Одна з форм масового соціалістичного змагання трудящих СРСР (1917–1991 рр.) за підвищення продуктивності праці і високі темпи розвитку виробництва; праця ударними методами, прискореними темпами.
По-весняному сяяло сонце, повівав лагідний теплий вітерець із півдня, і, певно, тому настрій у всіх був піднесений і бадьорий. Саме в ту пору в країні було проголошено кампанію соцзмагання, ударництва, і про це писалося в усіх газетах (Б. Антоненко-Давидович);
Сафарову завжди була ясна кінцева мета цієї боротьби з морем, соцзмагання й ударництва, боротьби за кожну нову свердловину (О. Донченко);
У другій половині 1929 р. соціалістичне змагання почало переходити від початкових форм до вищих. З ініціативи комсомольців виникло ударництво (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- ударництво — уда́рництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ударництво — -а, с., іст. В СРСР – одна з перших і наймасовіших форм соціалістичного змагання трудящих за високі (ударні) показники в праці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ударництво — УДА́РНИЦТВО, а, с. Одна з форм масового соціалістичного змагання трудящих СРСР за підвищення продуктивності праці і високі темпи розвитку виробництва; праця ударними методами, прискореними темпами. Словник української мови в 11 томах