1. Словник української мови в 11 томах

ударництво

УДА́РНИЦТВО, а, с. Одна з форм масового соціалістичного змагання трудящих СРСР за підвищення продуктивності праці і високі темпи розвитку виробництва; праця ударними методами, прискореними темпами.

Сафарову завжди була ясна кінцева мета цієї боротьби з морем, соцзмагання й ударництва, боротьби за кожну нову свердловину (Донч., II, 1956, 93);

У другій половині 1929 р. соціалістичне змагання почало переходити від початкових форм до вищих. З ініціативи комсомольців виникло ударництво, яке швидко поширилось по всій Радянській країні (Іст. УРСР, II, 1957, 345).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ударництво — уда́рництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ударництво — УДА́РНИЦТВО, а, с., іст. Одна з форм масового соціалістичного змагання трудящих СРСР (1917–1991 рр.) за підвищення продуктивності праці і високі темпи розвитку виробництва; праця ударними методами, прискореними темпами. Словник української мови у 20 томах
  3. ударництво — -а, с., іст. В СРСР – одна з перших і наймасовіших форм соціалістичного змагання трудящих за високі (ударні) показники в праці. Великий тлумачний словник сучасної мови