удовольнятися

УДОВОЛЬНЯ́ТИСЯ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИСЯ) і заст. УДОВОЛЯ́ТИСЯ (ВДОВОЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УДОВОЛЬНИ́ТИСЯ (ВДОВОЛЬНИ́ТИСЯ), ню́ся, ни́шся і заст. УДОВОЛИ́ТИСЯ (ВДОВОЛИ́ТИСЯ), лю́ся, ли́шся, док.

1. Угамовувати свій голод, спрагу і т. ін.

Звелів [хорунженко] снідати подавати, їсть і дума. Не удоволився і не надумався, забажав обідати, обіда і дума (Г. Квітка-Основ'яненко);

Їв Вовчик, їв – аж утомився; Гараздненько удовольнився (Л. Глібов);

Вона жадібно пила воду і, вдовольнившись, сказала: – Я полежу трохи... Не бійтеся за мене, тату (А. Шиян).

2. чим, з чого, заст. на чому. Відчуваючи задоволення від чого-небудь, обмежуватися ним у своїх потребах, бажаннях.

Нехай собі Володимирове чуття не таке сильне, як у нього, – в усякім разі Володимир – його щирий приятель, і Лаговський на тому вдовольняється (А. Кримський);

Ходили, мало розмовляючи, просто вдовольняючись тільки присутністю одне одного (В. Собко);

Бери, купуй, коли тільки є за що! Одначе не дуже розгонився купувати заробітчанський люд, вдовольняючись більше витрішками, безкоштовно користуючись видовиськом численних ярмаркових спокус (О. Гончар);

Замість, щоб удовольнитися з двох поламаних лавок, що дала волость школі, і заліплювати побиті шибки папером, він [новий учитель] намагався, щоб йому пороблено нові парти, засклено вікна (Б. Грінченко);

Баба Зінька не вдоволилась тим, що їй говорив батюшка про Соломію. Вона зайшла ще до матушки (І. Нечуй-Левицький);

Тихий стогін вирвався з вуст Шафіге. Вони такі бідні. А Гусейн-ага не удовольниться кошиком риби (З. Тулуб).

3. тільки недок. Пас. до удовольня́ти, удоволя́ти.