удуд
У́ДУД, а, ч., діал.
Одуд.
Врешті удуд прилетів, Шкутильгає, підлітає, Засміявся та до мене: “Чи пізнав Гут-Гута друга?” (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- удуд — у́дуд іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- удуд — -а, ч., орн., зах. Одуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- удуд — У́ДУД, а, ч., діал. Одуд. Врешті удуд прилетів, Шкутильгає, підлітає, Засміявся та до мене: «Чи пізнав Гут-Гута друга?» (Л. Укр., IV, 1954, 189). Словник української мови в 11 томах
- удуд — У́дуд, -да м. = одуд. Вх. Пч. ІІ. 15. Словник української мови Грінченка