1. Словник української мови в 11 томах

удуд

У́ДУД, а, ч., діал. Одуд.

Врешті удуд прилетів, Шкутильгає, підлітає, Засміявся та до мене: «Чи пізнав Гут-Гута друга?» (Л. Укр., IV, 1954, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удуд — у́дуд іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. удуд — -а, ч., орн., зах. Одуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. удуд — У́ДУД, а, ч., діал. Одуд. Врешті удуд прилетів, Шкутильгає, підлітає, Засміявся та до мене: “Чи пізнав Гут-Гута друга?” (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. удуд — У́дуд, -да м. = одуд. Вх. Пч. ІІ. 15. Словник української мови Грінченка