1. Словник української мови у 20 томах

ужитий

УЖИ́ТИЙ (ВЖИ́ТИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. до ужи́ти¹.

Сформульовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки стійкості, під якою пропонується розуміти здатність групи до тривалого функціонування та успішної протидії заходам, вжитим правоохоронними органами з метою викриття групи і притягнення її учасників до кримінальної відповідальності (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Який був у вжитку, використовувався.

Сірко .. забирав з кухні і виносив відро з ужитою водою (І. Сенченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ужитий — ужи́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ужитий — (вжитий), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до ужити I. 2》 у знач. прикм. Який був у вжитку, використовувався. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ужитий — УЖИ́ТИЙ (ВЖИ́ТИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ужи́ти¹. 2. у знач. прикм. Який був у вжитку, використовувався. Сірко.. забирав з кухні і виносив відро з ужитою водою (Сенч., Опов., 1959, 194). Словник української мови в 11 томах