ужити
УЖИ́ТИ¹ див. ужива́ти.
УЖИ́ТИ² (ВЖИ́ТИ), уживу́, уживе́ш, док., розм.
Зуміти, змогти зжитися з ким- або де-небудь.
– Тим і втікає молода жінка від свекрухи до матері, поки обвикне в чоловіка. – Ні одна без утеків не вживе (Ганна Барвінок);
Не вжив у Михайла старий через Палажку, що й до його сувора була (А. Тесленко);
– З землі не вилазимо. Так уже до неї позвикали, що тепер, чого доброго, коли й додому повернешся, то в хаті не вживеш (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ужити — ужи́ти 1 дієслово доконаного виду використати; спожити ужи́ти 2 дієслово доконаного виду змогти ужитися з кимось або де-небудь розм. Орфографічний словник української мови
- ужити — I див. уживати. II (вжити), уживу, уживеш, док., розм. Зуміти, змогти зжитися з ким- або де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ужити — ВИКОРИСТО́ВУВАТИ (брати що-небудь із користю, для власних вигод), КОРИ́СТУВА́ТИСЯ чим, з чого, ВЖИВА́ТИ (УЖИВА́ТИ) чого, ЗАСТОСО́ВУВАТИ, ПОСЛУГО́ВУВАТИСЯ чим, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, СПОЖИВА́ТИ рідше, ПОСЛУГУВА́ТИСЯ чим, рідше... Словник синонімів української мови
- ужити — УЖИ́ТИ¹ див. ужива́ти. УЖИ́ТИ² (ВЖИ́ТИ), уживу́, уживе́ш, док., розм. Зуміти, змогти зжитися з ким— або де-небудь. — Тим і втікає молода жінка від свекрухи до матері, поки обвикне в чоловіка. — Ні одна без утеків не вживе (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
- ужити — Ужити, -ся см. уживати, -ся. Словник української мови Грінченка