ужиткувати
УЖИТКУВА́ТИ (ВЖИТКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок., що, діал.
1. Використовувати, застосовувати що-небудь, користуватися чим-небудь.
– Письма-то я знати не знаю, але окуляри вжиткую (Л. Мартович).
2. Витрачати, проживати (гроші).
– Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Л. Мартович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ужиткувати — ужиткува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- ужиткувати — (вжиткувати), -ую, -уєш, недок., перех., діал. 1》 Використовувати, застосовувати що-небудь, користуватися чим-небудь. 2》 Витрачати, проживати (гроші). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ужиткувати — Ужиткува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ужиткувати — УЖИТКУВА́ТИ (ВЖИТКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок., перех., діал. 1. Використовувати, застосовувати що-небудь, користуватися чим-небудь. — Письма-то я знати не знаю, але окуляри вжиткую (Март., Тв., 1954, 235). 2. Витрачати, проживати (гроші). Словник української мови в 11 томах
- ужиткувати — Ужиткува́ти, -ку́ю, -єш гл. Употреблять, извлекать пользу. Желех. Словник української мови Грінченка