1. Словник української мови в 11 томах

ужиткувати

УЖИТКУВА́ТИ (ВЖИТКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок., перех., діал.

1. Використовувати, застосовувати що-небудь, користуватися чим-небудь.

— Письма-то я знати не знаю, але окуляри вжиткую (Март., Тв., 1954, 235).

2. Витрачати, проживати (гроші).

— Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Март., Тв., 1954, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ужиткувати — ужиткува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ужиткувати — УЖИТКУВА́ТИ (ВЖИТКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок., що, діал. 1. Використовувати, застосовувати що-небудь, користуватися чим-небудь. – Письма-то я знати не знаю, але окуляри вжиткую (Л. Мартович). 2. Витрачати, проживати (гроші). Словник української мови у 20 томах
  3. ужиткувати — (вжиткувати), -ую, -уєш, недок., перех., діал. 1》 Використовувати, застосовувати що-небудь, користуватися чим-небудь. 2》 Витрачати, проживати (гроші). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ужиткувати — Ужиткува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ужиткувати — Ужиткува́ти, -ку́ю, -єш гл. Употреблять, извлекать пользу. Желех. Словник української мови Грінченка