1. Словник української мови у 20 томах

узвичаїти

УЗВИЧА́ЇТИ, а́ю, а́їш, док., що.

Зробити звичайним, широковживаним; усталити.

Він [Герман] починав уже думати, що хоть і сам Готліб не поправиться, то, може, гарна, розумна жінка, Фанні, зуміє бодай здержувати його примхи, взвичаїти його поволі до спокійного, розумного життя (І. Франко);

Словник .. перекладів, зроблений з художнім почуттям, узвичаїв би надбання наших перекладачів у сучасній літературній мові (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узвичаїти — узвича́їти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. узвичаїти — (що). Зробити звичайним, широковживаним; усталити. А ми, як здавна узвичаєно, Лиш день твій [осені] заяснів – Тобі одразу доручаємо Своїх і дочок, і синів (В.Бичко). Пох.: узвичаєний, узвичаєння. Літературне слововживання
  3. узвичаїти — -аю, -аїш, док., перех. Зробити звичайним, широковживаним; усталити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. узвичаїти — УЗВИЧА́ЇТИ, а́ю, а́їш, док., перех. Зробити звичайним, широковживаним; усталити. Словник.. перекладів, зроблений з художнім почуттям, узвичаїв би надбання наших перекладачів у сучасній літературній мові (Пит. перекл., 1957, 8). Словник української мови в 11 томах