уздовж

УЗДО́ВЖ (ВЗДОВЖ), присл.

1. У довжину, у напрямку по довжині.

Покинув [Остап] воли на зворотах, а сам увійшов у борозну і глянув уздовж на довгі гони (А. Головко);

Він узяв шкурки, дмухнув на них, став гладити їх вздовж і проти шерсті (З. Тулуб);

То пропаде вода між камінням, .. то знов вискочить, засміється і миє пласке каміння, тріпає гілкою, що упала вздовж (Г. Хоткевич).

2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вказівці на рух або розміщення кого-, чого-небудь, на спрямованість дії по довжині чогось.

Знову закипіло Синє море; вздовж байдака Знову похожає Пан-отаман та на хвилю Мовчки поглядає (Т. Шевченко);

Уздовж стін лави, покриті полавочниками [покривалами] з червоного сукна (Б. Грінченко);

Щорс засміявся і весело пішов уздовж шеренги (О. Довженко);

Довгі чорні руки були схожі на дубове коріння й безпорадно висіли вздовж постаті (С. Чорнобривець);

Скоро ворона протоптала вздовж води справжню мережану стежечку (О. Донченко).

◇ (1) [І] вздовж (вдовж) і впо́перек:

а) у всіх напрямках, скрізь.

Паляник і Паляничиха пішли з Оленою у садок, обійшли його двічі кругом, перейшли вздовж і впоперек (І. Нечуй-Левицький);

Голодний Степ засновано вздовж і впоперек іригаційною сіткою (Іван Ле);

Все життя його пройшло на Сивашах, вздовж і впоперек сходив він оте мертве гниле море... (О. Гончар);

Країну зовсім нових для мене людей я щойно побачив навіч уперше, об'їздивши її вдовж і впоперек із театром на гастролях (Ю. Смолич);

б) до найменших дрібниць, детально.

– Ну, кажи, Опанасе, що ти пригадав? – Нічогісінько! Думав і вздовж і впоперек – нічого не виходить. Треба з кимсь порадитись (О. Кониський);

– Жартує! – посміхнувсь Іван. – Не може такого бути! Все обдумане і вздовж і впоперек (А. Головко);

// повністю все; дуже.;

в) дуже старанно, сумлінно.

Чудово, коли біля робітника, академіка чи хлібороба лежать наші книжки, зачитані вздовж і впоперек (з газ.);

г) дуже.

– Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! – у жовтих очах [Терентія] густішає злоба (М. Стельмах);

ґ) (зі сл. сварити, лаяти і т. ін.) по-всякому, на всі лади; дуже дошкульно.

– Саул прочумався, та й ну, як той москаль у батька, в матір Свою рідоньку волохату і вздовж і впоперек хрестить. А гусляра того Давида Трохи не вбив (Т. Шевченко);

А в тих листах перепадало, як ото кажуть, уздовж і впоперек (О. Ковінька);

(2) Уздо́вж (і вздовж,) і вшир – у довжину і в ширину; у всіх напрямках.

Велике село Піски. Розкинулось, розляглося і вздовж, і вшир, і впоперек на рівній низині (Панас Мирний);

Розбуджує, буйнесенька, Вона [весна] увесь засклілий мир, І пісня голоснесенька Злила усе і вздовж і вшир (І. Манжура).