узятий

УЗЯ́ТИЙ (ВЗЯ́ТИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до узя́ти 1–10, 16–18.

У кожного з них чи обріз у руках, чи наган, чи невідомо де взятий пістолет (А. Шиян);

Місто було взяте без бою (П. Панч);

Матня та Пацюк узяті в двір ще малими підлітками (Панас Мирний);

Вона [Явдоха] узята була у Липці аж із самісінького Харкова (Г. Квітка-Основ'яненко);

// узя́то (взя́то), безос. пред.

Катеринка як довідалася на другий день, що Дмитрика взято, – мов скам'яніла, мов заніміла (Г. Хоткевич);

За кілька хвилин “бій” скінчено. Висоту взято (І. Багмут);

О, сей ранок буде мій! Від життя так мало взято, А я хочу ще багато У дорозі життєвій! (М. Вороний).

(1) Ра́зом узя́ті (узя́те) – уживається при виділенні, називанні в розповіді кого-, чого-небудь як єдиного цілого.

– Бунтують наші мужики [проти поміщиків]. На Кавказі – війна з горцями. Усе це, разом узяте, так налякало наш уряд, що він ще дужче затягнув зашморг на шиї нещасної Росії (З. Тулуб);

Буде кохатися [Тадей] в природі і чути себе набагато щасливішим за всіх разом узятих Стадницьких (М. Стельмах).

◇ (2) Взя́тий в жме́ню – поставлений у залежне становище і позбавлений прав, волі.

Той лапотник все ще дивиться кривим оком на старшину. Тепер уся та генеральна старшина взята в жменю. Найбільше набрався лиха пан Лизогуб (М. Лазорський).