узяти

УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ), візьму́, ві́зьмеш; мин. ч. узя́в, ла́, ло́; наказ. сп. візьми́; док.

1. кого, що. Ухопити рукою (руками) або яким-небудь знаряддям.

Мельникова дочка .. узяла шитво своє й сіла оддалік (Марко Вовчок);

Взяла я те відро та й кинула в кропиву: нехай, думаю, Палажка трохи пожалить литки (І. Нечуй-Левицький);

Батько узяв хлопчика за руку і став виводити з хати (Панас Мирний);

Відпустило від серця трохи. Сміліше вертав [Марусяк] до коня. Знов узяв його за повід, пішов далі (Г. Хоткевич);

Як тільки Оксен узяв ложку, всі інші також озброїлися ними і поближче підсунулися до страви (Григорій Тютюнник);

Сів [Ант] біля вогнища, взяв ніж, заходився .. стругати (С. Скляренко).

2. кого, що. Здобути, дістати.

Батько з сином, думав, думав, де б то взяти грошей, і надумав продати кабана (І. Нечуй-Левицький);

Треба землі, і то конче треба. А де ж її узяти? (М. Коцюбинський);

– Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали? (Г. Хоткевич);

// Купити, придбати.

– Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго (Г. Квітка-Основ'яненко);

Був же вчора [Тихін] в кооперативі, а гасу забув узяти (А. Головко);

// Прийняти, одержати або привласнити собі у володіння, для користування.

Немало панських корів пішло людям з його [Свирида] рук, а от собі посовістився узяти (М. Стельмах).

3. що. Захопити, зайняти якусь територію, стратегічний об'єкт, населений пункт і т. ін.; завоювати.

Командування розраховувало взяти село комбінованим ударом (Григорій Тютюнник);

// кого. Перемогти, захопити в бою.

– Тут на нас напали з усіх боків, є забиті, є й поранені, та не так легко було нас узяти (Ю. Яновський).

4. що. Позичити в когось.

[Храпко:] А двісті рублів узяв [Тихоненко], як одну копієчку взяв, та три роки ні кує, ні меле (Панас Мирний).

5. що. Стягнути з кого-небудь (податки, гроші за товар тощо).

Прикидається [Денис], мов бідний, щоб більшу ціну узяти (Г. Квітка-Основ'яненко);

І щоб за шкурку мав [лимар] п'ять золотих узять, То за габелька [габелка] він не хоче й десять брать! (П. Гулак-Артемовський);

// Одержати плату за роботу.

Однесли ми останні відра та коновки з виноградом, викидали в бочки, взяли плату та й вертаємось додому (І. Нечуй-Левицький);

– Ти ж йому платиш сяку-таку копійчину? – Де там, хоч би шеляг узяв! І Леся Якубенка вчить теж задурно (М. Стельмах);

// Загарбати, привласнити.

Ляхи були, усе взяли, Кров повипивали!.. (Т. Шевченко).

6. кого, що. Йдучи, їдучи куди-небудь, захопити когось або щось із собою, для себе.

Всі .. утікали в поле або в ліс. Лишилась тільки сліпа Естерка, яку забули взяти з собою (М. Коцюбинський);

– Поснідав, пішов таки ув обход. Ще й собак із собою узяв (Г. Хоткевич);

В дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього тютюну (О. Довженко);

// Забрати когось звідки-небудь, від чого-небудь.

Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать (І. Нечуй-Левицький).

7. кого. Прийняти, найняти, поставити на роботу.

Взяли мене на вслугу до молодої панії (Марко Вовчок);

Що гувернантку треба взяти іншу, на тому згоджувалися всі (Леся Українка);

Взяти наймичку – тяжко: раз те, що нічим платити, а друге – що наймичка не догляне господарства як слід (М. Коцюбинський).

8. кого. Схопити, силою затримати кого-небудь; заарештувати.

Взяли Петруся молодого Та в город в путах одвезли (Т. Шевченко);

Вирядили [багачі] шукачів та слідців і обіцяли велику їм плату й нагороду: “аби ви нам того отамана узяли” (Марко Вовчок);

Узяли Чіпку п'яного, силоміць посадили в чорну (Панас Мирний);

– І знаєш кого взяли тої ночі в Здориковій хаті? Григорія Нестеренка (Іван Ле).

9. кого, заст. Женитися.

Сказано, шарпак, То й одружився собі так: Узяв хорошу та убогу, – Звичайне, наймичку (Т. Шевченко);

– В тебе діти, а жінки не маєш. Візьмеш мене й побачиш, як добре тобі буде (В. Королевич).

10. що. Подолати якусь ділянку шляху, перешкоду і т. ін., справитися з тим, що вимагає певних фізичних зусиль.

Буг виявився не таким уже й глибоким, люди й коні легко взяли плавом середину (П. Загребельний);

// Перемагаючи труднощі, виявляючи вміння, підготовленість, домогтися певного результату (в змаганні тощо).

[Таня:] Бігу я не боюсь, а от зі списом у мене неважно. Але я доб'юсь. Ви знаєте, скільки я сьогодні взяла? – 28,4 (І. Кочерга);

[Галушка:] Він [Часник] кар'єрист, усе за рекордами гониться і, правда, набрав їх багато, і по тваринництву, і по технічних культурах, але по зернових ніяк не міг узяти (О. Корнійчук).

11. розм. Змінити напрям руху, відхилитися від попереднього напряму; повернути.

– Ну, верни На праву руч, – мій сват гукав. Узяв я вправо (Панас Мирний);

Соломії здавалось, що вона дуже одхилилась уліворуч. Вона взяла трохи у праву руку (М. Коцюбинський);

Фрунзе, взявши праворуч, незабаром вибрів з товаришами на ще не залитий піщаний островок (О. Гончар).

12. чим. Мати перевагу в чомусь.

– А що ж Сомко? Хоть він і розумом, і славою узяв над усіма, да й йому не дають гетьмановати [гетьманувати] (П. Куліш).

13. кого, перен. Охопити кого-небудь, опанувати кимсь (про певні почуття, душевні хитання, слабості і т. ін.).

Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках – теляти нема. Гната взяла тривога (М. Коцюбинський);

Холодний жах пройняв мені всю душу, Непевність узяла: – чи се ж ті чисті, Мов квітка чистії уста Марії (Леся Українка);

Огидне безволля взяло молоду жінку, втрачала певність, віру в свої сили (К. Гордієнко).

14. Уживається при дієсловах у значенні початку виконання дії.

От узяла та й полетіла [Ґава], Щоб недалечко, у ярку, На самоті поснідать до смаку (Л. Глібов);

До молодої вдови взяв залицятися один акцизний чиновник (А. Кримський);

// Уживається із спол. та й наступним дієсловом для вираження раптової або несподіваної дії.

Тут би тілько жити та Бога хвалити, а вона візьми та й умри! – гомоніли люди (Панас Мирний);

Сама ж [Христина] не раз говорила, що він не буде її сватати. А він узяв – та й посватав (М. Стельмах).

15. що, діал. Одягти, взути.

Плащем з клейонки обвернувся [Латин], Циновим ґудзем застебнувся, На голову взяв капелюх (І. Котляревський);

Для такого празника звичайніш узяти на голову очіпок (Г. Квітка-Основ'яненко);

Узяв [хлопець] на себе чоботи та й вийшов – іде та все оглядається .. раз у раз, наче його хто пита щохвилинки: “Чий ти парубок, чий парубок у чоботях, чий-бо ти?” (Марко Вовчок).

16. кого, що, рідко. Прийняти за кого-, що-небудь.

На .. подвір'ї .. люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок (Г. Епік);

– Я узяв вас, бачте, За хлопчину (І. Вирган).

17. кого, що. Впіймати, виловити (рибу).

Суди та пересуди почались, як завжди, з спогадів про те, як Іван взяв сома на вісім пудів (Ю. Смолич).

18. кого, розм., рідко. Те саме, що запроси́ти¹.

Швидким кроком підійшов він до одної гарненької моторної панночки і взяв її в танець (Леся Українка).

19. в інфін. і наказ. сп., кого, що. Уживається при виділенні, називанні в розповіді кого-, чого-небудь як прикладу, як такого, хто (що) вартий (варте) розгляду, уваги.

[Кирило:] Та на що краще: узяти наше містечко. Хіба воно таке було за моїх молодих літ? Село, та й годі (Панас Мирний);

А привикнути може чоловік навіть до пенька. Хоча б узяти Матвія Боцюна: наче п'ять пальців знає усі навколишні ліси, всі закапелки й закутки. А відпочиває тільки на одному дубовому пенькові (М. Стельмах).

Бере́ / взяла́ (прийшла́) хіть див. хіть;

Бере́ (охо́плює) / взяла́ (охопи́ла) нетерпля́чка див. нетерпля́чка;

Бра́ти / взя́ти ако́рд див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти відпу́стку див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в обло́гу див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в при́мітку див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в шенкелі́ див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти гало́пом (гало́п) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти декре́тну відпу́стку див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти до ві́дома див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти за́між [за се́бе] див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти за осно́ву див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти за пра́вило див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти зобов'я́зання див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на аборда́ж див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на ви́ла див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на замі́тку див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на замо́к див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на му́ки (на торту́ри) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на пере́в'яз див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на переля́к див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на пору́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти [на се́бе] відповіда́льність див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти но́ту див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти о́пит див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти під ва́рту (під аре́шт) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти під козиро́к див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти (поста́вити) під сідло́ див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти при́да́не див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти приз див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти про́бу див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти рись (ри́ссю) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти розгі́н див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти розлу́чення (розлу́ку) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти си́лу див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти у борг (у по́зичку) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти уро́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти у́часть див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти ціль див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти шлюб див. бра́ти;

Бра́ти (зарахо́вувати) / взя́ти (зарахува́ти) на постача́ння див. бра́ти;

Бра́ти (захо́плювати) / взя́ти (захопи́ти) в поло́н див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) ва́нну див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) в комі́рне див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) в при́йми див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) за дити́ну див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) на комі́сію див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) опро́щення див. бра́ти;

Бра́ти (ста́вити) / взя́ти (поста́вити) під су́мнів (під су́мніви) див. бра́ти;

(1) Взя́ти ве́рхню но́ту (ве́рхні но́ти) – який утворює найвищу межу діапазону якого-небудь голосу або музичного інструменту;

(2) Взя́ти вчвал – рушити з місця дуже швидким кроком (перев. про коня).

Григорій Іванович стрибнув на передню тачанку, і всі три тачанки зразу взяли учвал (Ю. Смолич);

(3) Взя́ти (звести́) на бойову́, військ. – привести зброю в бойову готовність.

Обидва хлопці взяли гвинтівки на бойову (Іван Ле);

Я поспішно взяв двері на засув, звів на бойову пістолет (Ю. Збанацький);

(4) Взя́ти на се́бе труд – зобов'язатися, погодитися виконати що-небудь.

Коли б можна це зробити і Ви взяли б на себе труд поговорити в цій справі з дирекцією Спілки, я був би дуже вдячний Вам (М. Коцюбинський);

(5) Взя́ти на схов (до схо́ву) – сховати, взяти для збереження.

Не прогнала [дядина] Катрі й, узявши в неї гроші до схову, обіцяла навіть після смерті оддати їй свою хату з городом (Панас Мирний);

Взя́ти під на́гляд див. на́гляд;

Дістава́ти (бра́ти, оде́ржувати, обійма́ти і т. ін.) / діста́ти (взя́ти, оде́ржати, обійня́ти і т. ін.) в спа́дщину (в спа́док, рідко в посіда́ння) див. дістава́ти;

Журба́ (жура́) наляга́є (бере́) / налягла́ (взяла́) див. журба́;

Іти́ (вихо́дити, подава́ти) / піти́ (ви́йти, пода́ти) у відста́вку <�Бра́ти / взя́ти відста́вку> див. іти́;

Нудьга́ (ску́ка) бере́ (заїда́є) / взяла́ (заї́ла) див. нудьга́;

Охо́та взяла́ див. охо́та¹;

Під плече́ [взя́ти (покла́сти і т. ін.)]; Під плече́м [нести́ і т. ін. / покла́сти і т. ін.] див. плече́;

Сон [не] узя́в див. сон¹;

Су́мнів бере́ / узя́в <�Су́мніви беру́ть / взяли́> див. су́мнів;

(6) Узя́ти за взіре́ць кого, що – наслідувати кого-, що-небудь.

Євген Гребінка і трохи пізніше Леонід Глібов, взявши за взірець творчий досвід Крилова, наповнили байку животрепетним тогочасним змістом (з наук. літ.);

(7) Узя́ти за дити́ну (си́на, дочку́) – заступити дитині батька, матір, почати доглядати, виховувати її як свою власну; усиновити, удочерити.

А може й так Узяв собі старий козак Чию сирітку за дитину Та й доглядає в затишку, Як квіточку, чужу дочку (Т. Шевченко);

[Кнуриха:] Найшли до нас з Січі запорожці і невеличкого хлопчика привезли з собою, накинули нам за сина узяти (Панас Мирний);

(8) Узя́ти за дружи́ну (за жі́нку, за жону́, за се́бе) – женитися.

[Калеб:] Так, брате Джошуе, хай прийде Дженні і скаже нам, чи обіцяв їй Річард її узяти за жону (Леся Українка);

– Нене, – каже [Тиміш], – полюбив я дівчину, хочу її за себе взяти; благословіть мене! (Марко Вовчок);

Закінчать [війну] і прийдуть до Росі два брати, Нові покладуть собі хати-палати І візьмуть за себе ласкавих дівчат (І. Вирган);

(9) Узя́ти на ру́ки (пле́чі, колі́на) – піднявши, помістити, посадити на руках, на плечах, на колінах.

– Постій, я тебе перенесу, – сказав я і, взявши дівчину на руки, ступив у калюжу (І. Франко);

Узяти мішок на плечі;

(10) Узя́ти під ру́ку (по́під ру́ки) – тримаючи, не дати кому-небудь посковзнутися, упасти; підтримати.

Молоденький москаль .. підбіг, узяв стару під руку (Панас Мирний);

Бійці взяли його попід руки і перевели в готель (О. Гончар);

(11) Узя́ти рушники́, заст. – засвататися;

(12) Узя́ти шлюб – одружитися.

Справили йому [королевичу] все, що було потрібно, і .. королівна з ним шлюб узяла (з казки);

[Олеся:] Дівоча воля до шлюбу; а шлюб узяла – волю віддала (М. Кропивницький);

(13) Усі́м узя́ти – має всі переваги.

Усім узяла дівиця: і станом пишним, і обличчям рожевим, і багатством великим... (Я. Мамонтов).

△ Бра́ти / взя́ти м'яч див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти риф (ри́фи) див. бра́ти.

◇ Біс (кат, чорт) би його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв див. біс¹;

Біс узя́в (вхопи́в) див. біс¹;

Бода́й (щоб) його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на <�Взяла́ б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на> див. годи́на¹;

Бода́й (щоб) його́ (тебе́, її́ і т. ін.) лихи́й узя́в (злиза́в, побра́в і т. ін.) див. лихи́й¹;

Бра́ти / взя́ти верх (го́ру) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в жме́ню див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в [залі́зні] шо́ри (рідко сто́си) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти висоту́ (висо́ти) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в клі́щі див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в ле́ща́та (в лабе́ти) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в нага́ї (рідше в нага́йки) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в оби́дві жме́ні див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в обмоло́т див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в робо́ту див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в ру́ки (до рук) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в свої́ ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти втямки́ (у тя́мку, до тя́ми, в толк) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти в штики́ див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти голі́ру́ч див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти го́лову в ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти до уваги́ див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти (забра́ти) з бо́ю (з бо́єм) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти (забра́ти) [собі́] в го́лову див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти за живі́т див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти за карк (за в'я́зи) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти за пете́льки́ див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти за печінки́ див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти з копи́та див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти з мі́сця див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти кри́ком див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти курс див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти лі́нію див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на ара́па див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на бас (на ба́са) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на Бо́га див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на букси́р див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на му́шку (на приці́л) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на озбро́єння див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на [пи́льне] о́ко див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на пу́шку (на понт) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на ре́шето див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на се́бе див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на се́бе бага́то (забага́то) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти [на се́бе] сміли́вість (смі́лість) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на спи́чки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на цугу́ндер див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на язика́ (на язи́к, на язики́, на язички́, рідко в язики́) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти нові́ висо́ти див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти під за́хист (рідко під оборо́ну) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти під о́бстріл див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти (побра́ти) рушники́ див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти (прийня́ти) на [свої́] пле́чі див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти при́клад див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти пробо́єм див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти розбі́г див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти (розм. вхопи́ти) на зу́би (на зуб, на зубо́к, на зу́бки́ і т. ін.) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти ро́зумом див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти роль див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти своє́ див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти [свої́м] горбо́м див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти свої́ права́ див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти [свої́] слова́ наза́д див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти себе́ в ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти [собі́] на (в) ум (на (у) ро́зум) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти старт див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти (схопи́ти) за ро́ги див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти шту́рмом (при́ступом) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти язика́ на гапли́к (на гапличо́к) див. бра́ти;

Бра́ти (дава́ти кому) / взя́ти (да́ти кому) рева́нш див. бра́ти;

Бра́ти (забира́ти, перехо́плювати і т. ін.) / взя́ти (забра́ти, перехопи́ти і т. ін.) ініціати́ву [до свої́х рук (у свої́ ру́ки)] див. бра́ти;

Бра́ти (забира́ти, рідко відбира́ти) / взя́ти (забра́ти, рідко відібра́ти) сло́во див. бра́ти;

Бра́ти (підніма́ти, здійма́ти) / взя́ти (підня́ти, здійня́ти) на глум (на глу́зи, на глуз, на сміх, на кпи́ни, на кпин, діал. на кпи) див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) [бли́зько] до [свого́] се́рця (до [своє́ї] душі́) (рідко в се́рце, в ду́шу) див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти, перейма́ти) / взя́ти (прийня́ти, перейня́ти) вину́ на се́бе див. бра́ти;

Бра́ти (рідко прийма́ти) / взя́ти (рідко прийня́ти) гріх на [свою́] ду́шу (на се́бе) див. бра́ти;

Бра́ти (рідко прийма́ти) / взя́ти (рідко прийня́ти) на се́бе (на свої́ пле́чі) [весь] тяга́р див. бра́ти;

Бра́ти / узя́ти на шпу́ги див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти) / взя́ти (схопи́ти) бика́ за ро́ги див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти) / взя́ти (схопи́ти) за зя́бра (рідко за жа́бри) див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти, рідко хвата́ти) / взя́ти (схопи́ти, рідко схвати́ти) за живе́ див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти, хвата́ти) / взя́ти за се́рце (за ду́шу) див. бра́ти;

Ва́ша бере́ / взяла́ див. ваш;

Взяла́ вода́ див. вода́;

(14) Взя́ти ду́лю [під ніс] – нічого не одержати, не дістати.

Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю (прислів'я);

Писав Пан: звізду [зірку] дав і червону стрічку. От я й ждав... Дулю взяв (П. Гулак-Артемовський);

(15) Взя́ти на живу́ ни́тку – тимчасово, нашвидку, неміцно закріпити що-небудь так, щоб легко можна було зняти, розплутати і т. ін.

Поклав [Павло] на обидва борти гвинтівку, до неї прив'язав плащ-палатку і міцно прикрутив її до корми .. – Лягай, інженере, відпочивай. Тільки пришвартуй її міцніше, щоб не одірвалася. Я на живу нитку взяв, щоб показати тобі конструкцію (В. Кучер);

(16) Взя́ти на ле́за – знищити;

(17) Взя́ти на прима́нку – обманути.

Оточили [махновці] всю сходку, ніби б то свої, червоні козаки прийшли, послухали і всіх потім, хто за продрозверстку виступав, тут же на майдані – на січку! Весь, кажуть, комнезам поліг. – Так це вони й нас на таку приманку хотіли взяти? – не міг все ще повірити Маркіян (О. Гончар);

(18) Взя́ти на спит кого – добитися у когось зізнання у чомусь, добути інформацію у когось.

– Я даром з гетьманом не сиділа. Я брала його на спит. Старий лис, але й я не нинішня лисиц (Б. Лепкий);

(19) Взя́ти на спробу́нок – перевірити кого-, що-небудь; випробувати;

(20) Взя́ти (перехопи́ти) ли́шку (че́рез край) – зробити, сказати і т. ін. щось зайве, непотрібне.

Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників (В. Самійленко);

Переді мною пропливла ніким не вигадана повість життя Рудого і Павла, – я тільки й взяв, напевне, лишку, що дав їм інші імена (М. Упеник);

Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб);

(21) Взя́ти (посади́ти) на ланцю́г (ланцюги́) – закувати в ланцюги, прив'язати ланцюгом.

[Стась:] Не пройде і місяця, як я живцем візьму цього гультяя на ланцюги (С. Васильченко);

До такого стану довести людину! Посадити на ланцюг без води, без хліба і заставити стріляти у своїх же братів!.. (О. Гончар);

(22) Взя́ти по́стриг – стати ченцем або черницею.

Там, у холодних, засніжених степах, і поховала чоловіка, а сама повернулася до Гетьманщини, немічна, хвора, мовчазна. Скоро й узяла великий постриг (М. Лазорський);

(23) Взя́ти спра́ву в свої́ ру́ки – включити щось у сферу своєї дії.

Зазначу тільки свою радість, що власне Ви взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню видань для люду (М. Коцюбинський);

(24) Взя́ти (схопи́ти) на (в) обере́мок кого, що – підняти кого-, що-небудь, обхопивши руками.

[Самрось:] А що ти мені вдієш? [Роман:] Візьму на оберемок та й укину у хургона [у фургон] (М. Кропивницький);

Юрко .. схопив дівчину в оберемок, труснув нею, мов лялькою (М. Стельмах);

(25) Взя́ти ца́рський (королі́вський, князі́вський і т. ін.) віне́ць – дістати здобути високу владу, сісти на престол.

[Ярослав:] А він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (І. Кочерга);

(26) Візьми́ ву́ха в ру́ки, фам. – слухай уважно.

[Герасим:] Співай мені про Хмельницького. А то співає якогось Лазаря. [Кобзар:] Ти візьми уха у руки та слухай ними. Не про Лазаря се, а про самого Господа Христа (Панас Мирний);

(27) В о́ко взя́ти кого, що – почати спостерігати за ким-, чим-небудь.

– А вам, чоловіче, треба того Воза на небі в око взяти. Коли дишель Воза в землю похилиться – ото вам і ховатися час, – благословлятиметься на день (Ю. Яновський);

(28) В рот не ві́зьмеш чого – що-небудь дуже несмачне або непридатне для споживання.

Свирид залишався голодним: хрещена пригостила борщем, якого в рот не візьмеш, хоч вона вміла смачно готувати (із журн.);

Не мо́жна взя́ти до ро́та.

До нового року їх [яблук] не можна було взяти до рота, так нещадно вони кривили губи й обличчя (М. Стельмах);

Вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) / хапа́ти Бо́га за бо́роду див. ухо́плювати;

(29) Ги́дко скіпка́ми узя́ти – який викликає огиду; бридкий.

Прийшла бабуся, та ще й така, що гидко скіпками узяти (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ді́дько б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в) <�Неха́й його́ (тебе́, її́ і т. ін.) ді́дько ві́зьме (забере́)> див. ді́дько;

Доса́да бере́ (хапа́є, гризе́) / взяла́ (вхопи́ла, запекла́ і т. ін.) див. доса́да;

Дрижаки́ пробира́ють (беру́ть, хапа́ють і т. ін.) / пробра́ли (взяли́, вхопи́ли і т. ін.) див. дрижаки́;

Думки́ (гадки́) беру́ть (обсіда́ють, гризу́ть) / взяли́ (обсі́ли, обняли́) див. ду́мка;

Жаль бере́ (пройма́є, огорта́є і т. ін.) / взяв (пройня́в, огорну́в і т. ін.) [за се́рце] див. жаль¹;

Життя́ бере́ / взяло́ своє́ див. життя́;

За́видки беру́ть / взяли́ див. за́видки;

Зако́н бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) <�У зако́н уступа́ти / уступи́ти> див. бра́ти;

Зло (злість) бере́ (забира́є, розбира́є) / <�Зло взяло́> <�Злість взяла́> див. зло¹;

[І] в рот не бра́ти / не взя́ти див. бра́ти;

[І] в ру́ки не бра́ти / не взя́ти див. бра́ти;

[І] рі́ски (рі́соньки, рі́сочки, кри́хти) в рот не бра́ти / не взя́ти див. бра́ти;

Кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в) [би] див. кат;

Лихи́й не ві́зьме <�Яки́й лихи́й ві́зьме?> див. лихи́й¹;

Лови́ти (бра́ти) / злови́ти (взя́ти, пійма́ти, спійма́ти і т. ін.) на гачо́к див. лови́ти;

Напа́ли (узяли́) смі́шки див. смі́шки;

(30) На припі́н узя́ти кого – змусити кого-небудь діяти й поводитися певним чином; На́ша [верх] бере́ / взяла́ див. наш;

Не бере́ (не ві́зьме) ніщо́ (воро́жа ку́ля, лиха́ годи́на і т. ін.) див. бра́ти;

[Не] взя́в би лихи́й див. лихи́й¹;

Не взяв його́ (її́, їх і т. ін.) враг див. враг;

Не узя́в його́ (її́, їх і т. ін.) біс (кат, чорт) див. біс¹;

Нечи́стий би його́ взяв див. нечи́стий;

Ні (ані́) да́ти ні взя́ти див. дава́ти;

Нія́кий грець не бере́ / не ві́зьме див. грець²;

О́дур бере́ (хапа́є) / взяв (ухопи́в) див. о́дур;

Оско́ма бере́ / узяла́ див. оско́ма;

Підніма́ти (бра́ти) / підня́ти (взя́ти) що ле́гко лежи́ть див. підніма́ти;

Раху́ба б узяла́ див. раху́ба;

Се́рце бере́ / взяло́ див. се́рце;

[Сира́] земля́ (моги́ла) узяла́ (забра́ла, прийняла́ і т. ін.) див. земля́;

Смерть узяла́ (забра́ла, прибра́ла) див. смерть;

Сміх (ре́гіт) бере́ (розбира́є) / узя́в (розібра́в) <�Ре́готи беру́ть (розбира́ють) / узяли́ (розібра́ли)> див. сміх;

Сон не бере́ / не взяв див. сон¹;

Узяла́ моги́ла див. моги́ла;

(31) Узяло́ за се́рце кого – когось дуже вразило що-небудь;

(32) Узя́ти в за́шморг – поставити кого-небудь у безвихідне становище.

– З усіх боків оточили [село], виходить, узяли в зашморг. І, видко, неспроста така осторога – карателі, значить (А. Головко);

– Помітив чи не помітив, од того, гадаю, нічого не зміниться... Пре, гад, до моря чи, либонь, аж на Ростов цілиться, щоб усе Приазов'я у зашморг узяти (Є. Доломан);

(33) Узя́ти в молотки́ кого – кому-небудь докоряти, робити зауваження за щось; лаяти.

Колода як узяв його [Шугалія] в молотки на господарстві, .. так він тільки сопе (В. Кучер);

(34) Узя́ти в робо́ту кого – розправитися з ким-небудь; вилаяти, висварити когось за грубе слово, за якусь провину тощо.

– Хтось із мужиків грубо: “Не твоє, бабське, діло це”. Ти спалахнула вся та як узяла його в роботу .. Так говорила, що аж дядьки оторопіли (А. Головко);

(35) Узя́ти за ре́бра – силою примусити кого-небудь виконати, зробити щось;

(36) Узя́ти курс:

а) (куди) відправитися до чогось, кудись, в якому-небудь напрямку.

Недалекий той час, коли космічні кораблі з пасажирами на борту візьмуть курс на інші планети (з наук.-попул. літ.);

Хома зміряв поглядом цю пустиню і взяв курс на південь (О. Гончар);

б) (на що) обрати якийсь певний напрямок у діяльності, політиці тощо.

Взяти курс на роззброєння;

(37) Узя́ти меч у ру́ки – підготуватися, бути готовим до війни, боротьби.

– Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки? Це – небезпечний експеримент (Ю. Смолич);

(38) Узя́ти мо́ду яку – виробити звичку поводити себе або робити щось певним чином (перев. негативне).

– Знову .. бився з Плачиндиним Гнатом? – Одразу суворішає обличчя матері.. – Я тебе, розхристанцю, зараз як повчу деркачем по спині. Бач, яку моду взяв: з старшими зчеплюватися (М. Стельмах);

Узяв [хлопець] собі моду кататися на кранах і вже один раз мало не наробив лиха (В. Собко);

– І гулі мені припини, моду яку взяв, чортова погань! Станеш хліб заробляти, тоді й волочись (Григорій Тютюнник);

(39) Узя́ти на се́бе що – прийняти особисто для виконання, запланувати що-небудь зробити, виконати самому.

Все, що я на себе взяла, я зробила (Леся Українка);

Я думаю, що вам .. треба взяти на себе цей великий обов'язок – стати ініціаторами й організаторами піднесення творчого життя в загальнодержавному масштабі (О. Довженко);

Він, як найдосвідченіший з молодших командирів, узяв на себе командування ротою (О. Гончар);

(40) Узя́ти на язика́ (язики́) кого – почати гудити, обмовляти кого-небудь.

– Якби її другі жінки взяли на язик за газету, то вона би з сорому, відай, під землю провалилась (Л. Мартович);

Скажи кому, що пішов парубок дивитись увечері на березу – так і візьмуть на язики (М. Стельмах);

(41) Узя́ти но́ги на пле́чі – почати бігти, тікати.

– Ой, а як же я верну зі школи без кожуха?.. – Візьми, синку, ноги на плечі та й біжи хутко, то загрієшся (І. Франко);

(42) Узя́ти о́чі на (в) се́бе – привернути до себе погляди, увагу, привабити.

Як надіне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим та обстебне на собі керсетку, .. то хто втерпить не глянути на неї? Чиїх очей не візьме на себе? (Панас Мирний);

(43) Узя́ти під но́ги кого – поставити кого-небудь в принизливе становище; зганьбити.

– Ще ж не перевернувся світ, Щоб піп узяв мене [пана] під ноги (І. Франко);

(44) Узя́ти під свою́ ру́ку – те саме, що Прийма́ти (бра́ти) / прийня́ти (узя́ти) під свою́ ру́ку (див. прийма́ти);

(45) Узя́ти ру́ки в бо́ки – опертися долонями в свої боки, зігнувши руки.

Шотландки в центрі стали в позі і в боки руки узяли... (П. Тичина);

(46) Узя́ти своє́:

а) оволодіти ким-небудь, здолати когось.

Утома взяла своє. Соломія навсидячки задрімала (М. Коцюбинський);

б) одержати для себе якусь користь; домогтися своєї мети.

Оврам, я тобі скажу, добрий чоловік .. Звісно, своє візьме, не грошима, так роботою... (Панас Мирний);

(47) Узя́ти се́рце чиє – викликати почуття кохання.

[Сербин:] Взяла ти, Мар'яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко);

Зустрів я дівчинку любу У платтячку голубім. Навіки вона в ту хвилину Серце мов взяла... (Л. Первомайський);

(48) Узя́ти сло́во:

а) зголоситися на виступ в обговоренні чого-небудь; виступити з словом.

Узяв я на урочистих зборах після доповідача слово .. та й розійшовся хвилин на п'ятнадцять (І. Муратов);

б) зобов'язати кого-небудь до чогось; примусити когось пообіцяти виконати що-небудь.

Зізнався я їй про нічного гостя і взяв з неї слово нікому про це ані гу-гу (В. Логвиненко).

(49) Узя́ти собі́ [за] зви́чку – призвичаїтися регулярно робити що-небудь, зробити здійснення чогось звичкою.

Взяв Кіндрат собі за звичку: Так і шастає в кущах, так і зирить у травичку, Чи не лупиться де птах (Д. Білоус);

– Не забувайте, що я досі залишаюся наступником престолу. – (Філіп узяв собі за звичку постійно нагадувати про цей свій титул) (У. Самчук).

◇ (50) Узя́ти (схопи́ти) під (по́під) си́лу (си́ли, си́лку, си́лки) кого:

а) взяти попід пахви кого-небудь.

Ой узяли Парасуню попід обі [обидві] сили (Сл. Б. Грінченка);

Максим хоче схопити його під силу, але пес, повискуючи від задоволення відскакує (М. Стельмах);

б) виявитися сильнішим від когось.

І цілий світ узявши попід сили, він нас не в змозі був перемогти (з публіц. літ.);

(51) Узя́ти ціль – влучити в ціль; Хай (неха́й) би грець узя́в (забра́в) <�Грець би взяв> див. грець²;

Хай (неха́й, бода́й) чорт (нечи́стий, лихи́й) бере́ / ві́зьме (ухо́пить) (чорти́ ві́зьмуть) див. чорт;

Хрін його́ не взяв див. хрін;

Ціка́вість бере́ (розбира́є, охо́плює і т. ін.) / взяла́ (розібра́ла, охопи́ла і т. ін.) див. ціка́вість;

Чия́ візьме́ див. чий¹;

Чорт би побра́в (узя́в, забра́в) <�Чорти́ б узяли́ (забра́ли)> див. чорт;

Чорт (біс) [його́ (її́, вас і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.) див. чорт;

(52) Чорти́ б взяли́ (д) див. чорт;

(53) Чорти́ не взяли́ (д) див. чорт;

(54) Чорт не взяв (д) див. чорт;

Чорт не візьме́ див. чорт;

(55) Чортя́ка б взяла́ (д) див. чорт;

Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) чорт побра́в (узя́в, забра́в) <�Щоб вас (їх) чорти́ побра́ли (взяли́, забра́ли)> див. чорт;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] лихома́нка стрепену́ла (взяла́) див. лихома́нка.