1. Словник синонімів Караванського

узяти

док., ухопити, схопити, грабонути; (води) набрати, зачерпнути; (з землі) зібрати; (силою) здобути, загарбати, захопити, оволодіти, (нечесно) поцупити, забрати, відібрати, привласнити; (на працю) найняти, прийняти, поставити; (в шию) дістати; (кого) затримати, заарештувати, полонити; (кого) (- жах) пойняти, опанувати, охопити; (на себе) одягти, (на ноги) узути; (уліво) повернути; (м'яч) спіймати; ЖМ. (кого) оженитися на кім; (у танець) запросити; (акорд) відтворити; (у кайдани) закувати; (моду) засвоїти; (слово, з кого) зобов'язати кого; (своє) домогтися чого; ІД. (в борг) позичити, (гору) перемогти, (в роботу) накрутити хвоста, (на зуби) почати лаяти, вилаяти, (шлюб) одружитися, (за сина) усиновити; (з нст. та й) попри все, всупереч сподіванням <�здоровому глуздові>, несподівано <н. взяв та й повісився>; (тлк. дієйменник) ЯК ПР. візьмім, наприклад <н. взяти мене = візьмім мене = наприклад, я>.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узяти — узя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. узяти — УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ), візьму́, ві́зьмеш; мин. ч. узя́в, ла́, ло́; наказ. сп. візьми́; док. 1. кого, що. Ухопити рукою (руками) або яким-небудь знаряддям. Мельникова дочка .. Словник української мови у 20 томах
  3. узяти — (взяти), візьму, візьмеш; мин. ч. узяв, -ла, -ло; наказ. сп. візьми; док. 1》 перех. Ухопити рукою (руками) або яким-небудь знаряддям. 2》 перех. Здобути, дістати. || Купити, придбати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. узяти — (аж) оско́ма бере́ / узяла́ кого, жарт. Хтось заздрісно, хтиво або із злістю, сердито і т. ін. поглядає на кого-небудь. Як вздрів (сотник) Пазьку, що прийшла на весілля дивитися, так .. аж оскома його узяла… (Г. Квітка-Основ’яненко). Фразеологічний словник української мови
  5. узяти — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. узяти — Узя́ти, візьму́, ві́зьмеш, ві́зьмуть; узя́в, узяла́; візьми́, візьмі́м, візьмі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. узяти — УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ), візьму́, візьме́ш; мин. ч. узя́в, ла́, ло́; наказ. сп. візьми́; док. 1. перех. Ухопити рукою (руками) або яким-небудь знаряддям. Мельникова дочка.. Словник української мови в 11 томах
  8. узяти — Узяти, візьму, -меш гл. 1) Взять. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Як оке мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусим пустити. Мет. 83. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. Рудч. Ск. II. Словник української мови Грінченка