узятися

УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ), візьму́ся, візьме́шся; мин. ч. узя́вся (взя́вся), ла́ся, ло́ся; наказ. сп. візьми́ся, візьмі́ться; док.

1. Охопити що-небудь рукою (руками).

Встала мати, Кругом оглянулась, взялась За биту голову руками (Т. Шевченко);

Піп поступився з свого місця далі у куток, узявся за бороду і дивився на попадю (Марко Вовчок);

Вона рішуче взялась за дверну ручку і ступила в хату (А. Головко).

2. за що. Почати діяти певним знаряддям; приступити до роботи над чим-небудь.

Народ з самого ранку узявся був за лопати, щоб прогорнути хоч стежку (Панас Мирний);

Настя мусила знов узятись за своє жито (М. Коцюбинський);

Зінька знов за посуд узялась: перетирала біля столу (А. Головко).

3. за що, до чого, також з інфін. Почати що-небудь; приступити до якоїсь справи, виконання чогось.

Я дістала якусь книжку і взялася читати (І. Франко);

З великим запалом узявся він до праці (М. Коцюбинський);

Він спішно взявся за обробку своїх зйомок і за складання карти островів (З. Тулуб);

Оленчук з першого ж дня взявся до роботи на винограднику (О. Гончар);

// Зголоситися, погодитися на що-небудь, на якусь роботу, справу.

– Узявся я бруси з міста перевозити, – сказав Семен жінці увечері (Г. Хоткевич);

Січкар узявся трохи провести Супруна (М. Стельмах).

4. до кого, за кого. Застосувати до кого-небудь рішучі дії, заходи.

– Отак узялися за панів: це вже третьому червоного півня підпускають! (П. Панч);

Після розгрому Петлюри одразу влада взялася за отаманів і батьків, які не склали зброю (М. Стельмах);

// Почати картати когось, докоряти комусь.

Годі тепер пестити Михася, а треба до нього добре взятися, щоб не пустував (О. Маковей).

5. перен., на що, до чого, рідко. Удатися до чого-небудь, до яких-небудь дій, заходів.

– Тут, кумонько, силою нічого не зробиш, тут треба на хитрощі взятися (І. Франко);

Капітан узявся до красномовства, щоб до краю розчулити людську душу (Ю. Яновський).

6. заст. Одружитися.

А як така любов та народиться меж [між] парубком і дівкою і возьмуться [візьмуться] вони меж собою, так от благодать господня! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хіба було коли в світі, Щиро що кохались, Розійшлися, не взялися Й живими остались? (Т. Шевченко).

7. З'явитися, виникнути.

Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко);

Умилася Марина, причепурилася, нарядилася... Де її й старість ділася, де й краса взялася! (Панас Мирний);

// Переміщаючись, ідучи, їдучи, летячи, з'явитися де-небудь.

Коли десь узялась орлиця над високими скелями (І. Нечуй-Левицький);

Десь взялася легесенька сніжинка, крутнулась перед очима і лягла на пересохлих губах (П. Колесник);

Звідки він [Пальоха] узявся, ніхто не знав .. Подейкували, що забрів він сюди з Чернігівщини (А. Хижняк).

8. до чого, за що. Прилипнути, пристати.

– Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт.., коли скеля буде чисто вимита (Г. Коцюба);

Замазка міцно взялася до скла.

9. чим. Покритися або оповитися чим-небудь.

Дівчина, побачивши його, узялась рожевим рум'янцем (Марко Вовчок);

Оце зима! Вікна аж снігом узялись... (А. Тесленко);

Дерев'яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (І. Кириленко);

Кущ узявся весняними бруньками й пухом і через те – прозорий (Ю. Яновський);

* Образно. Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось! (Л. Костенко).

10. чим. Пройнятися чим-небудь; набути певного виразу (про обличчя, очі і т. ін., в яких відбиваються якісь почуття).

Остап метушливо підводиться. Досадою взялося лице (К. Гордієнко);

Великі, налиті втомою очі, смагляве, ще красиве обличчя [матері] взялися зажурою (М. Стельмах).

11. на що, безос., розм. Наблизитися до певного віку, часу і т. ін.

Саме на світ узялося (Ю. Яновський).

12. перев. 3 ос., розм. Впійматися на вудку (про рибу).

Добра риба взялася.

Бра́тися / взя́тися за ру́ки див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися ірже́ю див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися кри́гою див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися па́рою див. бра́тися;

(1) Взя́тися на передки́ – причепити гармати до передків.

Батарея, востаннє харкнувши ядерними горіхами, взялася на передки й бігом почала відходити за містечко (П. Панч);

Пуска́тися (іти́, підніма́тися) / пусти́тися (піти́, підня́тися, узя́тися) на хи́трощі див. пуска́тися;

(2) Узя́тися за ру́ки – узяти один одного за руки.

По садочку собі ходять, За руки візьмуться, Розмовляють та радяться, Коли поберуться (Леся Українка);

Взявшись за руки, блукали [Семен та Уляна] понад Дніпром, уголос мріючи... (Д. Бедзик);

(3) Узя́тися по́пелом – згорати, тліти.

Не одну я нічку не спала, не один день гірко працювала, .. а тепер – де воно [добро]? Попелом узялося... (М. Коцюбинський);

(4) Узя́тися порохне́ю (порохно́м) – стати трухлявим, струхлявіти.

Верби коло тину стали дуплинасті і взялися порохнею (І. Нечуй-Левицький);

Миколай [ікона святого] від хробаків Порохном узявся (С. Руданський);

Узя́тися си́ротами див. сирота́.

◇ [Аж] бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (вхопи́тися, схопи́тися) за живі́т (за бо́ки, рідко в бо́ки) див. бра́тися;

(5) Аж за го́лову взя́тися – уживається для вираження сильного здивування, переживання, туги, розпачу і т. ін.

Показав се [карту] батькові, розтолкував, і старий аж за голову взявся (І. Франко);

Цар як подивився: що в нього свиточка – латка на латці, штанці – коліна повилазили, то аж за голову взявся: “Як-таки, щоб я свою дитину та за такого хлопа віддав” (з казки);

Бра́тися / взя́тися (вхопи́тися) за ша́пку див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися за ба́рки (за чуби́) див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися за кни́жку (за книжки́) див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися за перо́ див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися за ро́зум див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися за своє́ див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися за старе́ див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися зуба́ми див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися по́пелом див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися фе́ртом в (по́під) бо́ки див. бра́тися;

Бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (вхопи́тися) за го́лову див. бра́тися;

Бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (схопи́тися) у ру́чки див. бра́тися;

(6) Взя́тися лубко́м – стати твердим, цупким, негнучким і т. ін.

Стоїть Щур під млином на греблі, розминає язик у роті, що лубком узявся, сам себе допікає (С. Васильченко);

(7) Взя́тися стра́хом – дуже перелякатися.

Не чув добре хлопець, що говорила вона, обмиваючи його. Тільки вже взявся ввесь страхом, коли ввечері почала розповідати про випадок дядькові (Є. Кротевич);

(8) Де взя́вся на на́шу (мою́) го́лову – уживається для вираження сильного незадоволення, прикрості з приводу чогось або несподіваної чи небажаної появи кого-небудь.

– Зараз на кутку облава. Нехай Данило не проґавить. Щоб їх чортяка забрав, де взялися на наші голови! Отак весь ранок воловоджусь, ледве жива... (Іван Ле);

Ну вже й невісточка! І де взялася на нашу голову? (Леся Українка);

(9) Де не взя́тися (не візьми́сь):

а) несподівано, раптово з'явитися.

Б'ються [лицарі] день, б'ються другий, – як де не взявсь молодий гетьман на коні. Усі склонились [схилились] перед ним (П. Куліш);

Як гнали отару через луг, де не взявся сірий вовк і потяг нишком ягнятко в діброву (Панас Мирний);

Коли се де не візьмись п'яниця Грицько (Панас Мирний);

Де не візьмись сепаратисти – чубаті, шустрі, в сивих штанях, з червоними стрічками, як не вхоплять його [пристава] за шию (С. Васильченко);

І відкрився Данькові залитий сонцем таврійський степ і синьоока дівчина, де не взявшись, усміхаючись, бреде по пояс у заповідних розшумованих травах – і то вже був сон (О. Гончар);

б) зовсім несподівано; зненацька, раптово.

Де не візьмись кравчина гайдамаків з Лисенком – геп! і оступили в город! (М. Костомаров);

Раз отак пішли строєм, і затяг я пісню. А тут, де не візьмись, командир корпусу їде (Григорій Тютюнник);

Вже Данько з матір'ю наближався до дверей, як раптом, де не взявшись, викотилось йому під ноги кудлате собача (О. Гончар);

Не бра́тися / не взя́тися [і (ні, ані́)] за холо́дну (рідше студе́ну) во́ду див. бра́тися;

Се́рце вогне́м узяло́ся (ві́зьметься) див. се́рце;

(10) Узя́вся (узяло́ся на) моро́з – почався мороз.

Взявся перший мороз (О. Ільченко);

Узя́тися за ро́зум див. ро́зум;

(11) Узя́тися за своє́ – продовжувати робити що-небудь, наполягати на чомусь.

Вони знов узялися за своє? Гадають, що й цього разу їм минеться? (Ю. Шовкопляс);

(12) Узя́тися за ум – те саме, що Узя́тися за ро́зум (див. ро́зум).