узятися
узя́тися
[ўз'атиес'а]
= взятися
в'із'мус'а, в'із'меис':а, в'із'меиц':а, в'із'муц':а; мин. ўз'аўс'а, ўз'алас'а; нак. в'із'мис'а, в'із'м'іц':а
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узятися — (схопити рукою) вхопитися, схопитися, вчепитися. Словник синонімів Полюги
- узятися — узя́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- узятися — док. (за що) вхопитися, схопитися; (до праці) почати що; (не знати де) з'явитися, постати, виникнути; (попелом) обернутися на що; (цвіллю) вкритися; (кригою, льодом) обмерзнути; (морозом) сов. Словник синонімів Караванського
- узятися — УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ), візьму́ся, візьме́шся; мин. ч. узя́вся (взя́вся), ла́ся, ло́ся; наказ. сп. візьми́ся, візьмі́ться; док. 1. Охопити що-небудь рукою (руками). Встала мати, Кругом оглянулась, взялась За биту голову руками (Т. Словник української мови у 20 томах
- узятися — З’єднатися Словник застарілих та маловживаних слів
- узятися — (взятися), візьмуся, візьмешся; мин. ч. узявся (взявся), -лася, -лося; наказ. сп. візьмися, візьміться; док. 1》 Охопити що-небудь рукою (руками). 2》 за що. Почати діяти певним знаряддям; приступити до роботи над чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узятися — БРА́ТИСЯ (застосовувати щодо кого-небудь якісь дії), ПРИЙМА́ТИСЯ розм. — Док.: узя́тися (взя́тися), прийня́тися. Час уже братися нам за ледарів; Що дужче зледачію, то більше він за мене береться (Ганна Барвінок). Словник синонімів української мови
- узятися — УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ), візьму́ся, візьме́шся; мин.. ч. узя́вся (взя́вся), ла́ся, ло́ся; наказ. сп. візьми́ся, візьмі́ться; док. 1. Охопити що-небудь рукою (руками). Встала мати, Кругом оглянулась, взялась За биту голову руками (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- узятися — Узятися, візьмуся, -мешся гл. 1) Взяться. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Ном. № 11014. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Кн. Таке ледащо придалось той одинчик, що Господи!... і за холодну воду не возьметься. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка