укараний
УКА́РАНИЙ (ВКА́РАНИЙ), а, е, діал.
Дієпр. пас. до укара́ти.
Всяка кривда мусить бути укарана (І. Франко);
Того ж року управитель Чернігівської друкарні, який не надсилав до Синоду видрукованих книг.., був укараний.. штрафом на 1000 карб., а майно самої друкарні звелено було забрати до Московської друкарні (з церк.-рел. літ.);
Ніхто не може бути укараний інакше як на підставі закону і після судової постанови (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me