укарання
УКАРА́ННЯ (ВКАРА́ННЯ), я, с., діал.
Дія за знач. укара́ти.
Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш. (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Хан скаржив ся перед королем, жадав укарання козаків... (М. Грушевський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- укарання — укара́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- укарання — див. кара Словник синонімів Вусика
- укарання — -я, с., діал. Дія за знач. укарати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- укарання — УКАРА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. укара́ти. Словник української мови в 11 томах
- укарання — Укарання, -ня с. Наказаніе. Ні я Бога прогнівила, жила-м справедливе, всякі його укарання зносила, терпіла. Гол. І. 361. Словник української мови Грінченка