українство

УКРАЇ́НСТВО, а, с.

1. Збірн. до украї́нці.

Шашкевичеве прагнення обійняти своїм духовним зором тисячолітню українську історію, .. – не що інше, як розуміння єдності й цілісності, що її прагне осягти все світове українство (з публіц. літ.).

2. Належність до української нації, української культури.

Населення, яке століттями було відірване від основного материка українського народу, десятиліттями йшло до свого українства, повинно відмовлятися від нього, повертатися до старих форм утвердження своєї національної самобутності (з наук. літ.);

З погляду М. Драгоманова ця праця [“Труды” П. Чубинського] засвідчила “фатальну незнищимість українства” (з газ.);

Заплативши за своє українство царською тюрмою і втративши посаду, Черкасенко ввесь віддається письменству (І. Огієнко).