укриватися

УКРИВА́ТИСЯ (ВКРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УКРИ́ТИСЯ (ВКРИ́ТИСЯ), и́юся, и́єшся, док.

1. Накладати, натягати зверху на себе якесь накриття для тепла, захисту від чогось.

Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невістку, а сама вкрилась з головою на печі й заохала (І. Нечуй-Левицький);

Я – на піч та у куточку Зігнувсь, притаївсь, І щоб птах той не надибав – Ряденцем укривсь (Л. Глібов);

Мирон лежав, укрившися сіряком з головою, і дрібно трусивсь (А. Головко);

Галина лежала на ліжку, вкрившись пухкою ковдрою (М. Зарудний);

* Образно. – У нас воля виростала, Дніпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась! (Т. Шевченко);

Село уже спало. Укрилося білою зимовою ковдрою, а від хати до хати синіми тінями – сни (А. Дімаров).

2. Покриватися, заповнюватися ким-, чим-небудь.

Вранці увесь лан укрився женцями та косарями, ожив од гомону й сміху (М. Стельмах);

За ділами за звичайними Наші ти впізнав труди: Поле вкрилося комбайнами, Сотні верст – куди не йди (Я. Шпорта);

// Встелюватися шаром чого-небудь (снігу, пилу і т. ін.), густо покриватися чимсь.

Дула гвинтівок, багнети, світло-зелені шоломи тьмяніють, вкриваються дрібними крапельками роси (П. Колесник);

// Заволікатися, застилатися, затягатися і т. ін. (хмарами, туманом тощо.).

Сонце тим часом зайшло, і тінями вкрились дороги (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Війнув вітрець; легкою пеленою, Туманом раннім вкрилися поля (В. Бичко);

// Густо або суцільно заростати якою-небудь рослинністю.

Розвалилися редути, І рови густою Від низів і до вершини Вкрилися травою (Я. Щоголів);

Долинка біля гір вкрилася розсипами кульбаби і курячої сліпоти (Л. Смілянський);

// Ставати густо або суцільно покритим чим-небудь (про обличчя, тіло і т. ін.).

Вої [воїни] тяжко страждали від .. невідомої хвороби, від якої тіло вкривалось струпом... (С. Скляренко);

Обличчя Каринського вкрилося зморшками й тінями втоми (Ю. Шовкопляс).

3. Ховатися від кого-, чого-небудь.

Наче в твердині якій, я на хуторі в горах укрився (М. Зеров);

// Охороняти, уберігати себе від чогось; рятуватися.

Вона бігла усе вперед, понята жахом, нічого не помічаючи, бажаючи тільки забігти якмога далі, укритися від наглої смерті (М. Коцюбинський);

// перев. із запереч. част. не. Приховуватися, таїтися; лишатися непомітним.

– Від мене ніщо не вкриється! – відказує він (Панас Мирний).

4. тільки недок. Пас. до укрива́ти 1, 3–5.

Благородні і клумбові троянди додатково кериваються сосновими гілками (з наук.-попул. літ.).

◇ (1) Аж мо́хом вкри́тися – бути надзвичайно старим.

Ходячи по світу, клопотом прибитий, а проте ж і сяйвом віри оповитий, він надибав діда, сивого-старого, що аж мохом вкрився, у дугу зігнувся (Дніпрова Чайка);

(2) Вкри́тися ірже́ю – довго не використовуватися, забутися, застаріти.

Подав рукопис у видавництво. Чекаю тиждень, другий, третій. Ні гу-гу. Треба, думаю, йти.. Бо там народ такий: коли не нагадаєш про себе, рукопис той іржею вкриється (з газ.);

(3) Вкри́тися нога́ми, зневажл. – умерти, загинути.--.

Смійся, смійся! Засмієшся ти в мене на кутні!.. Моргай, моргай! Ось як моргну тебе, то й ногами вкриєшся! (П. Куліш);

– Під арешт Олешка, в холодну. – Під різки його. – Засипать йому березової каші, такої, щоб аж ногами вкрився! (О. Кониський);

Покрива́тися (укрива́тися) / покри́тися (укри́тися) ганьбо́ю (со́ромом, несла́вою і т. ін.) див. покрива́тися;

(4) Укрива́тися / укри́тися сла́вою – ставати прославленим, знаменитим;

(5) Укри́тися тума́ном – ставати невиразним, нечітким, забуватися.

Минулось все, неначе снилось; Далеко десь туманом вкрилось, Не буде знов (Л. Глібов).