1. Словник української мови у 20 томах

уласкавлювати

УЛАСКА́ВЛЮВАТИ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЛАСКА́ВИТИ (ВЛАСКА́ВИТИ), влю, виш; мн. уласка́влять; док., кого, що, розм.

Ласкою, умовлянням спонукати згодитися на щось, із чимсь, схиляти на свій бік.

Він утретє спитався її, і благав, і власкавлював, і всю образу попередню, відмови давні вважав уже за добре (Марко Вовчок);

От до того царя і вдалася покірно Юнона, – Еоле! Владі твоїй господар людей і безсмертних Хвилі віддав – і власкавлювать їх, і здіймати вітрами (М. Зеров);

Тільки заздалегідь добре заплативши попові за хрестини, можна було його власкавити: дочка буде не Євпистимія чи Каздоя, а просто Марія (О. Донченко);

– Ця корова з норовом .. З незвички затримала молоко. Ніяк не могла її уласкавити (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уласкавлювати — уласка́влювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. уласкавлювати — Задобрювати, УЛАГОДЖУВАТИ, о. топити <док. розтопити> серце. Словник синонімів Караванського
  3. уласкавлювати — (власкавлювати), -юю, -юєш, недок., уласкавити (власкавити), -влю, -виш; мн. уласкавлять; док., перех., розм. 1》 Ласкою, умовлянням спонукати згодитися на щось, із чимсь, схиляти на свій бік. 2》 зах. Милувати, амністувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уласкавлювати — Уласка́влювати, -люю, -люєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. уласкавлювати — УЛАСКА́ВЛЮВАТИ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЛАСКА́ВИТИ (ВЛАСКА́ВИТИ), влю, виш; мн. уласка́влять; док., перех., розм. Ласкою, умовлянням спонукати згодитися на щось, із чимсь, схиляти на свій бік. Словник української мови в 11 томах
  6. уласкавлювати — Уласкавлювати, -влюю, -єш сов. в. уласкавити, -влю, -виш, гл. Умилостивлять, умилостивить. Словник української мови Грінченка