улещувати

УЛЕ́ЩУВАТИ (ВЛЕ́ЩУВАТИ), ую, уєш і УЛЕЩА́ТИ (ВЛЕЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЛЕСТИ́ТИ (ВЛЕСТИ́ТИ), улещу́, улести́ш, док., кого.

Лестощами, обіцянками, умовлянням схиляти до чого-небудь, примушувати згодитися на щось.

І ті були там [у пеклі] лигоминці [лагоминці]. Піддурювали що дівок, .. Що будуть сватать їх брехали. Підманювали, улещали (І. Котляревський);

– От такі всі мужчини. Бігає, запобігає, улещує, .. а одружиться – тікає від дружини, як чорт од ладану (П. Колесник);

Тоді, на початку світу, чорти були зорями і світили землі, поки янголи, улестивши старого, не прогнали їх з неба (В. Дрозд);

// Привертати до себе лестощами, запобіганням, похвалами і т. ін.; задобрювати.

Хто коло неї впадає, улещує, той ласку має, на роботу важку не ходить (М. Коцюбинський);

Патер Алоїзій розповідав йому про інших учнів .. і непомітно улещував хлопчика, кажучи, що він швидше засвоює латинську мову (З. Тулуб);

// Умовляти ласкаво.

– І старе, і мале попхалось на війну, пішов і мій батько. Моя мати дуже його кохала, душі в собі не чула; що вже батько не робив, як її не улещав, а не схотіла зостаться одна, і разом з ним поїхала биться з татарами (О. Стороженко).