умова

УМО́ВА, и, ж.

1. Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір.

– Годі глузувать з чортами. Слова – не полова: Чи забув, яка між нами З тобою умова? (П. Гулак-Артемовський);

Підписавши умову з одрадянами, Башкиренко, як тілько заполучив [одержав] викуп, зразу й майнув за границю (Панас Мирний);

– Ви забули про мої попередження й порушуєте умову, яку вчора підписали, пані! – обурено затупотів він ногами (Ю. Смолич).

2. Вимога, пропозиція, висунута однією з сторін, які домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору.

Вона наймалася за наймалішу плату з такою умовою, щоб одвідувати нездужую [недужу] матір (Марко Вовчок);

Написав [Мержинський] мені на сих днях з Мінська, .. що туди має приїхати Кропивницький з трупою і що я добре б зробила, коли б послала йому, Мержинському, свою драму, а він би дав Кропивницькому для постанови і наглянув, щоб мої умови, які я поставлю, були достатньо виконані (Леся Українка);

Щоб зберегти Будапешт, врятувати від загибелі його історичні цінності, пам'ятки культури і мистецтва, щоб уникнути численних жертв серед мирного населення, – радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції (О. Гончар);

– Де я сало взяв – скажу. Але умова: щоб ні одна душа про це не знала (М. Стельмах);

// перев. мн. Взаємні зобов'язання сторін, що домовляються, запропоновані для укладення, дотримання угоди, договору.

Військовий писар подав йому умови, миру, і гетьман Остряниця, взявши гусяче перо, підніс його до пергаменту і на мить задумався (О. Довженко);

// перев. мн. Які-небудь пропозиції щодо оплати, пільг і т. ін., які висуває особа або організація, що надає кому-небудь роботу, приміщення тощо.

Я перейшла в іншу, гіршу трупу, на менш вигідних умовах (Леся Українка).

3. чого, рідше для чого, заст. до чого. Необхідна обставина, яка робить можливим здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяє чомусь.

Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський);

Скажу ще раз, стремління вперед ніяк не означає забуття того, що дали минулі віки і колишні генії. Сприймання минулого – доконечна умова розквіту мистецтва й літератури в сучасному і дальшого зростання їх у майбутньому (М. Рильський);

Для утворення графіту і алмазу потрібні різні умови (з наук.-попул. літ.);

Основною умовою регулярного цвітіння есхінантуса в кімнатах є висока вологість повітря і прохолодне утримання взимку (з наук.-попул. літ.).

4. перев. мн., які або чого. Обставини, особливості реальної дійсності, за яких відбувається або здійснюється що-небудь.

Невважаючи на тяжкі умови життя (особливо по смерті батька, коли велика родина лишилась на моїх руках) – я завжди був великим оптимістом (М. Коцюбинський);

Ходив би [Захар] за ними [паростками рослин], прищеплював би їм нові звички, призвичаював би до суворіших кліматичних умов, збагачував би ними флору північної країни! (Іван Ле);

Особливої уваги потребують школи-інтернати, які зобов'язані забезпечити державну допомогу .. дітям, які не мають умов для проживання у сім'ї (з наук. літ.).

5. мн. Правила, які існують або встановлені в тій чи іншій галузі життя, діяльності, які забезпечують нормальну роботу чого-небудь.

При визначенні засудженому цього виду покарання [умовного засудження] суд обов'язково повинен враховувати .. можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду (з наук. літ.);

// Правила, вимоги, виконання яких забезпечує що-небудь.

Товариство згоджується прийняти до себе таку премію і заснувати окремий фонд з тими умовами, які будуть вироблені статутом, і заснувати жюрі задля присуду премії (Панас Мирний).

6. Сукупність даних, положення, що лежать в основі чого-небудь.

Тетяна Іванівна не відпустила Гриця на місце. Вона розгорнула задачник і почала читати умову нової задачі (Ю. Збанацький);

В усякій теоремі можна розрізнити дві частини: умову і висновок. Умова виражає те, що береться за дане (з навч. літ.);

Напишіть рівняння реакцій і вкажіть умови їх здійснення (з навч. літ.);

// інформ. Правило для вибору однієї з альтернативних гілок алгоритму.

7. заст. Умовляння.

Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою, шибеником... (Панас Мирний).

Держа́ти умо́ву див. держа́ти;

(1) Приро́дні умо́ви – сукупність умов навколишньої дійсності (клімат, рослинний і тваринний світ і т. ін.) якої-небудь місцевості, країни і т. ін.

Сеньків має прекрасні природні умови: річка Оскіл, високий її берег, чудесне на горі джерело (Остап Вишня);

Полісся – красивий і багатий своїми природними умовами край (з газ.);

Режи́м (полі́тика, ста́тус, умо́ви) найбі́льшого сприя́ння див. режи́м.

○ (2) За [цих] умо́в; За [ціє́ї] умо́ви, у знач. присл. – при наявності певних сприятливих обставин, чинників; після здійснення чогось.

Спочатку вона [Ганна] просила, щоб залишили їй корову, але вони сказали, що залишили б за умови, якби Ганна виконала молокопоставку (Ю. Мушкетик);

Лише професійна дипломатія має координувати відносини з усіма зарубіжними країнами .. – і лише за цих умов її можна оцінювати й очікувати на реальні результати (з наук. літ.);

За розрахунками фахівців, підприємство може стати беззбитковим лише за умови подальшої реструктуризації (із журн.);

Для орхідей важливе добре освітлення – ідеальним місцем буде східне або західне вікно за умови, що воно буде захищене від сонця (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умова — умо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. умова — (між ким) угода, договір; (чиясь) вимога, пропозиція; (попередня) передумова; (задачі) вихідні дані; З. умовляння напучення; мн. УМОВИ, (миру) засади, (життя) обставини, умовини; (залучення до певної сфери) ценз. Словник синонімів Караванського
  3. умова — див. угода Словник синонімів Вусика
  4. умова — [умова] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. умова — -и, ж. 1》 Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір. 2》 Вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору. 3》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. умова — В методології фактор, який визначає (у. необхідна) чи робить можливим (у. достатня) виникнення певного стану речей (випадки, явища, стосунки, характеристики і т.п.), а також фактор, який збільшує його ймовірність (у. сприяюча). Універсальний словник-енциклопедія
  7. умова — ДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВА, ЗМО́ВА рідше, УГО́ДА (ВГО́ДА), ЗЛА́ГОДА, УСТАНО́ВА розм., НАМО́ВА розм., ЗМО́ВКА розм. рідше, ВИМО́ВА діал. По всіх питаннях було досягнуто домовленості (А. Словник синонімів української мови
  8. умова — Умо́ва, -ви, -ві; умо́ви, умо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. умова — УМО́ВА, и, ж. 1. Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір. — Годі глузувать з чортами. Слова — не полова: Чи забув, яка між нами З тобою умова? (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах