унука

УНУ́КА див. вну́ка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. унука — уну́ка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. унука — Уну́ка, -ки, -ці; уну́ки, уну́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. унука — Унука, -ки ж. Внучка. Сядь собі у запічку, колиши унуку. Ном. ум. унучка, унученька, унучечка. Словник української мови Грінченка