уособлювати

УОСО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УОСО́БИТИ, блю, биш; мн. уосо́блять; док., кого, що.

1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот.

Численні фантастичні істоти, якими східні слов'яни населяли навколишню природу, – Дів, русалки, або берегині, лісовики, водяники і т. ін., – усе це стародавні божества, які уособлювали природу (з наук. літ.);

Ведійський Пуруші уособлював першооснову Всесвіту, першопращура людини (з наук. літ.).

2. Надавати чому-небудь конкретного вираження, реального образу, матеріальної форми.

В образі Кармалюка народ уособлює титанічну силу, що знищує на своєму шляху ворожі полчища (з наук. літ.);

Розповідаючи про те, як у Миколи Задорожного вкрали його особисте щастя [“Украдене щастя” І. Франка], я намагався уособити в цьому образі мільйони простих селян моєї батьківщини, народ, у якого було вкрадено щастя (з мемуарної літ.).

3. ким, чим. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості і т. ін., бути виявом, вираженням чого-небудь.

Партизан впевнено стояв перед натовпом і всім своїм виглядом уособлював таку силу, що, мабуть, багато присутніх, дивлячись на нього, дивувалися (В. Петльований);

Головний персонаж комедії [“Приезжий из столицы” Г. Квітки-Основ'яненка] “партикулярний” радник Пустолобов .. уособлює всі негативні риси чиновництва (з навч. літ.);

Про Тараса Григоровича Шевченка, що так повно уособив поетичну душу і героїчну долю свого народу, можна писати безкінечно (із журн.).