уособлювати
УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш.
1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот: фантастичні істоти часто уособлювали природу. 2. Надавати чому-небудь конкретного вираження, реального образу, матеріальної форми. Він довго оглядав храм, Будду, чотирьох страшних воїнів на протилежних стінах, що уособлювали охоронців усіх чотирьох сторін світу (Ю.Збанацький); Колись люди боялися прокурора, бо він уособлював жандармерію, сибірську каторгу, страшні тортури (В.Кучер). 3. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості, бути виявом, вираженням чогось: уособлювати велику силу, уособлювати в собі народну мудрість.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уособлювати — уосо́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- уособлювати — (явища) персоніфікувати; (образ) втілювати, матеріялізувати. Словник синонімів Караванського
- уособлювати — УОСО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УОСО́БИТИ, блю, биш; мн. уосо́блять; док., кого, що. 1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот. Словник української мови у 20 томах
- уособлювати — -юю, -юєш, недок., уособити, -блю, -биш; мн. уособлять; док., перех. 1》 Виражати явища природи, предмети в образах живих істот. 2》 Надавати чому-небудь конкретного вираження, реального образу, матеріальної форми. 3》 ким, чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уособлювати — УОСО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УОСО́БИТИ, блю, биш; мн. уосо́блять; док., перех. 1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот. Словник української мови в 11 томах