упевнений

УПЕ́ВНЕНИЙ (ВПЕ́ВНЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. до упе́внити.

Чи то вже так упевнена була тими чарами стара Чайчиха, чи що Катря так свої слова вимовила непозибко [твердо], Чайчиха тільки сказала: “така вже доля!” (Марко Вовчок).

2. у знач. прикм. Сповнений віри в свої сили, можливості, знання.

О віро в рід людський напружений, палкий! Як я з тобою в небезпеці злій І в славі, що життя на пай мені вділило, Стаю упевнений і смілий! (М. Зеров);

* Образно. І в найгіркіший час, упевнена і строга, У всесвіт кинула ти [Москва] слово: перемога (М. Рильський);

// Який виражає переконаність у своїй правоті; спокійний, рішучий.

Сива голова, гарне обличчя, упевнений владний погляд, окуляри .. – все викривало в ньому людину столичну, мислячу (О. Довженко);

Він говорить голосом твердим і впевненим (О. Гончар);

// З певними навичками, звичний.

Впевнені їх [лісорубів] руки і сміливий їхній зір (В. Сосюра);

Широким, упевненим рухом він наповнив іскристі кришталеві бокали (В. Собко).

3. у знач. прикм., у кому – чому і з спол. що. Який має тверде переконання в чомусь, щодо чогось, віру в кого-, що-небудь.

– Я впевнений у своєму винаході, але ось працюю, ще хочу запровадити деякі вдосконалення (О. Донченко);

Перший екзамен .. Улас склав успішно, і це підбадьорило його, але не заспокоїло: як і раніше, він ще не був упевнений у собі і посилено готувався до наступних екзаменів (Григорій Тютюнник);

Він був упевнений, що цієї людини ніколи не бачив (А. Хижняк).