уперто

УПЕ́РТО (ВПЕ́РТО).

Присл. до упе́ртий¹.

– Скажіть, скажіть! – уперто жебонів Прокіп (І. Франко);

Похмуро й уперто він кинув знову: – Я не піду (М. Коцюбинський);

Семиволос уперто шукає нових методів буріння (П. Панч);

Згодом виявилося, що отець Вікентій самотужки вперто вивчає медицину (М. Стельмах);

Вітер .. обдавав крижаним холодом людей, але вони вперто йшли далі (А. Шиян);

Незважаючи на обстріл, колона уперто, верства за верствою рухається далі (О. Гончар);

Дрібно-дрібно просіває дощ, але невпинно, уперто (Г. Хоткевич);

Євпраксія .. уперто уникала зустрічей з абатом Бодо (П. Загребельний);

Андрій уперто хапається очима за лампочку, боячись, що вона зникне, ця лампочка, ця межа між тяжким сном і дійсністю (І. Багряний).