упирати
УПИРА́ТИ¹ (ВПИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЕ́РТИ (ВПЕ́РТИ), упру́, упре́ш і увіпру́, увіпре́ш, док., що.
1. Щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору.
Решта [людей] закладала камінням ворота, прикотила колоду .. і уперла її в ворота (Ю. Яновський);
// Щільно притискати що-небудь до чогось, маючи його за опору.
Згодом зітхає [Любов], становить скриньку долі, підпирає голову руками, а лікті впирає в коліна й задумується (Леся Українка).
2. діал. Настійно вказувати на когось, щось як на причину чого-небудь.
Якби зломилося колесо, то панотець уже би дав добру науку Іванові .. Упирав би в Івана, що він їхав через ліс навмисне (Л. Мартович).
(1) Упира́ти / упе́рти о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) у (на) кого – що – спрямовувати очі, погляд на кого-, що-небудь, довго або пильно вдивлятися у когось, щось.
– Он, ото Наташка. Середня. Дивіться. Дивіться-бо! – крикнув Колісник, упираючи очі на середню дівчину (Панас Мирний);
Мусій неохоче глянув на її постать .. і впер погляд у землю (Л. Первомайський).
УПИРА́ТИ² див. впира́ти¹.
Значення в інших словниках
- упирати — упира́ти 1 дієслово недоконаного виду щільно притискати, створюючи опору упира́ти 2 дієслово недоконаного виду втискати, вкидати що-небудь кудись Орфографічний словник української мови
- упирати — I (впирати), -аю, -аєш, недок., уперти (вперти), упру, упреш і увіпру, увіпреш, док., перех. 1》 Щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору. || Щільно притискати що-небудь до чогось, маючи його за опору. 2》 діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упирати — ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
- упирати — УПИРА́ТИ¹ (ВПИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЕ́РТИ (ВПЕ́РТИ), упру́, упре́ш і увіпру́, увіпре́ш, док., перех. 1. Щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору. Решта [людей] закладала камінням ворота, прикотила колоду.. Словник української мови в 11 томах