упиратися

УПИРА́ТИСЯ¹ (ВПИРА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПЕ́РТИСЯ (ВПЕ́РТИСЯ), упру́ся, упре́шся і увіпру́ся, увіпре́шся, док.

1. Упирати в що-небудь руку, ногу, плече і т. ін. або якийсь предмет для опори чи відштовхування.

Сани йшли у затоки, стукались копилами, а він [Потап] одставляв ногу і упирався в тверді краї дороги, як звик се робити, коли вивозив гній (М. Коцюбинський);

Тут [у рівчаку] було неглибоко, і ми попихали свої човники, упираючись веслами в дно (Олесь Досвітній);

Петро мчавсь на його [розбишаку] з шаблею. Уже близько. Як ось кінь – тиць! Зупинивсь над проваллям, уперсь передніми ногами да аж захріп (П. Куліш);

В дверях Сашко, несений на руках, .. упирався в двері ногами й руками .. і шаленів від гніву й розпачу (І. Багряний);

Дівчинка уперлася рученятами в підлогу й зіп'ялася на ноги (О. Донченко);

// Бути щільно притиснутим до чогось, маючи його за опору (про предмет).

* Образно. Підвівся день. Уперся в небо. Зітхнув так сонячно на світ, Пролляв червоною фарбою На сірий тоскний краєвид (М. Хвильовий).

2. Наштовхуватися на яку-небудь перешкоду, міцно притискуватися до чогось.

В хату увійшов височенного росту москаль. Голова його трохи не в оселю впиралася (Панас Мирний);

Таки завузька й тут. Дараба стала поперек ріки, упершися в оба береги, і загатила ріку (Г. Хоткевич);

* Образно. Стрункі сосни велично впираються вершинами в небо (Ю. Збанацький);

Огонь ішов десь у землю, тільки на Дінці спокійно думали й упирались у небо димарі (М. Хвильовий);

// Доходячи до певної межі, закінчуватися; бути перегородженим чимось.

Дорога впирається в земляну стіну (Ю. Яновський);

Наступної ночі батальйон врізався в новий квартал, який упирався рогом в перехрестя вулиць (О. Гончар);

// перен. Гальмуватися чим-небудь, мати щось на перешкоді.

– Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки. – А як вони не захочуть? – От бачиш, усе впирається в хотіння (Ю. Мушкетик);

– Видно, знову діло в бандитизм упирається. Прямо нема тобі ну ніякого спокою (М. Стельмах);

Депутат сказав, що соціальні питання упираються в економічні, економічні в політичні, а політичні питання не можуть бути розв'язані без реальних прав і повноважень народних обранців (з газ.).

3. перен. Опиратися, пручатися, чинити опір певним діям.

Галя взяла Грицька за ухо і, незважаючи на те що він, як тільки міг, упирався, брикався ногами та приловчався, щоб укусити її за руку, повела назад до класу (С. Васильченко);

Їх [мавпочок] узяли на мотузочки й потягли на пароплав. Звірята впирались, вищали, мотали головами .. – не хотіли залишати негра (М. Трублаїні);

Тягнирядно .. уперся, як віл, і мусили вести до підводи силою (А. Головко);

// Уперто відмовлятися від чогось, не погоджуватися з ким-, чим-небудь.

Розказав [Лушня] і про останню розмову з Чіпкою; радив пристати [найнятись на службу]... Пацюк одразу згодився. Матня впирався (Панас Мирний);

Знесиленого Мар'яна жінки повели в другу половину хати, щоб там хоч трохи відпочив. Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття... (М. Стельмах);

Не раз, буває, дитина мала упреться, сама не знає чому: не хочу того та й не хочу! а чого не хоче і чому не хоче – і питати дарма (І. Франко);

// Наполягати на чомусь, стояти на своєму.

– Вже ж я тебе, доню, ніколи не побачу!.. Та й там буде гірше, ніж тут, – ось вір мені... – Хоч гірше, аби інше, – упиралась Лисавета (Грицько Григоренко);

– Ви можете упиратися, скільки вам хочеться. Але прийде день, коли ви жорстоко розкаєтесь і плакатимете (І. Багряний);

Взяла мене така думка: мати підожде та побачивши, що я вперлась та й з літ уже виходжу, то й не буде мене неволити, оддасть мене за москаля, як вернеться (Ганна Барвінок);

* У порівн. – Уперся, неначе віл у сажалці, отець Григорій. Не пара вона йому, та й годі... – сказав [Гнат] нарешті (Валерій Шевчук).

(1) Упира́тися / упе́ртися очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) у (на) кого – що – спрямовувати очі, погляд на кого-, що-небудь, довго або пильно вдивлятися у когось, щось.

Сидів [Іван] і поглядом своїм незрячим упирався в курний шлях (П. Колесник);

Закинув [Юра] назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару (М. Коцюбинський);

Румун .. уперся баньками на Маковейчика (О. Гончар).

УПИРА́ТИСЯ² див. впира́тися¹.