упокорювати
УПОКО́РЮВАТИ (ВПОКО́РЮВАТИ), юю, юєш і УПОКОРЯ́ТИ (ВПОКОРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПОКО́РИТИ (ВПОКО́РИТИ), рю, риш, док., кого, що.
1. Робити кого-, що-небудь покірним, слухняним, впливаючи погрозою, умовлянням, ласкою і т. ін.
Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, це вічна постанова (Біблія. Пер. І. Огієнка);
З Деревлянської землі вийшов чоловік .. Упокорював лютих звірів так, що хвости їм закручувалися собачим бубликом (П. Загребельний);
– Тепер хоче [Петрій] еще [ще] бути великодушним, щоби мене тим більше упокорити! (І. Франко);
– Суліман тепер, коли ми банкроти, .. хоче упокорити нас (Ірина Вільде).
2. Силою примушувати коритися; придушувати повстання, збройний опір і т. ін.
– Пани тільки те й думають, як би нас вогнем і мечем упокорити, а ми що ж, чекатимемо, доки знову Потоцькі й Вишневецькі нашими головами шляхи обсадять? (П. Панч);
Лютує гестапівський катюга.., розстрілами і тортурами думає упокорити дніпродзержинців (А. Хижняк);
Народ – єдина жива ріка, і всі, хто прагне вирватися з її швидкого плину чи упокорити її можуть для власних благ, то тільки піна, сміття (Василь Шевчук).
Значення в інших словниках
- упокорювати — упоко́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- упокорювати — див. УТИХОМИРЮВАТИ, ПРИБОРКУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- упокорювати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
- упокорювати — (впокорювати), -юю, -юєш, упокоряти (впокоряти), -яю, -яєш, недок., упокорити (впокорити), -рю, -риш, док., перех. 1》 Робити кого-, що-небудь покірним, слухняним, впливаючи погрозою, умовлянням, ласкою і т. ін. 2》 Силою примушувати коритися; придушувати повстання, збройний опір і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упокорювати — ПРИБО́РКАТИ (підкорити своєму впливові, закликати до порядку якусь людину, перев. непокірну або небезпечну для інших), ПРИКРУТИ́ТИ, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), УПОКО́РИТИ (ВПОКО́РИТИ), УКО́СЬКАТИ (ВКО́СЬКАТИ) розм., ОГО́ВТАТИ (ОБГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови
- упокорювати — УПОКО́РЮВАТИ (ВПОКО́РЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПОКО́РИТИ (ВПОКО́РИТИ), рю, риш, док., перех. 1. Робити кого-, що-небудь покірним, слухняним, впливаючи погрозою, умовлянням, ласкою і т. ін. З Деревлянської землі вийшов чоловік.. Словник української мови в 11 томах
- упокорювати — Упоко́рювати, -рюю, -єш сов. в. упокорити, -рю, -риш, гл. Смирять, смирить. Словник української мови Грінченка